Як нам відхреститися від росії
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
Майже 33 місяці вони перебувають у нелюдських умовах, в російських тюрмах.
Як український офіцер, я радію звільненню з полону кожного українця. Як командир бригади «Азов», вважаю неможливим мовчати про життя своїх бійців.
Учора Україна повернула додому 150 військовослужбовців. Я вітаю їх та їхні родини з тим, що всі тяготи полону для них позаду.
Але для 848 військовослужбовців 12-ої бригади спеціального призначення «Азов», жодного з яких сьогодні немає серед обміняних, пекло полону триває.
Майже 33 місяці вони перебувають у нелюдських умовах, в російських тюрмах, що функціонують за найжахливішими заповітами радянських концтаборів. Майже 3 роки вони чекають на обіцяні пріоритетні обміни.
Порадіти поверненню побратимів бійці нашої бригади сьогодні не зможуть. Як і не зможуть побачити своїх рідних сотні сімей азовців.
Попри все, особовий склад «Азову» щодня та щогодини продовжує виконувати свою роботу, розуміючи необхідність поповнення обмінного фонду, та сподіваючись на те, що в наступних обмінах ми побачимо рідні імена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Примарна ілюзія про завершення війни у 2025 році є шкідливою
Як повідомляла «УМ», 5 лютого Україна повернула 150 бійців з російського полону
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>
У цьому був весь Андрій, онук кулеметника Української Галицької Армії, племінник воїнів УПА. Все своє молоде життя він готувався до боротьби за незалежну Державу. І готовий був покласти за це своє життя. >>
Бо ми, Українські Націоналісти, та й загалом Українці, можемо бути Друзями і Побратимами, а можемо бути страшними недругами, які спитають за окупації, знущання, пацифікацію тощо… >>