Страшний урок історії не залишився в минулому: Кремль чинить злочини знову
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Розправа росіян під керівництвом Меншиковаіз мешканцями гетьманської столиці Батурина.
Шановні Українці!
В ці дні 18 років тому на території колишньої Цитаделі Батуринської фортеці був закладений пам’ятний хрест до 313-річчя Батуринської трагедії, коли російський військовий корпус під керівництвом князя Меншикова підступно увірвався до гетьманської столиці Батурина та жорстоко розправився із його захисниками.
В ході цих дій були вирізані всі мешканці міста, незалежно від віку і статі. За різними оцінками загинуло від 13 до 15 тисяч батуринців. В історію України ці події увійшли під назвою «Різанина в Батурині». Саме місто було пограбоване, в тому числі і православні храми, а потім, за наказом Меншикова, місто було спалене, а церкви знищені.
Тогочасні газети так описували події у Батурині — «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель». Такими назвами виходили провідні газети Франції — «Gazette de France», «Paris Gazette», «Lettres Historique», «Mercure historique», «Clef du Cabinet». Вони писали, що «страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».
Для мене Батуринська трагедія співзвучна з Бучанською різаниною. Світлини звірячих вбивств російськими військовими мирних людей у місті Буча Київської області показують на екранах всіх телеканалів світу. Американські ведучі новин кажуть в ефірі:
• "Жах, нелюдяність, військові злочини та геноцид".
• "Нові кадри, які ми побачили із передмістя Києва, шокують увесь світ".
• "На світлині міста Бучі біля Києва — тіла 30 убитих".
Руйнівні втрати війни стали очевиднішими, коли російські війська пішли з-під Києва. Такої жорстокості щодо цивільного населення ми не бачили в Європі десятиліттями.
Звертаюсь до всіх українців світу.
Тих, хто від самого початку збройної агресії Росії зі зброєю в руках б’ється за кожне наше місто, кожне село, кожну вулицю, кожен будинок.
Тих, хто своєю відвагою та любов’ю до України згуртував весь світ навколо нашої держави.
Тих, хто збирає допомогу для армії.
Тих, хто голіруч зупиняє російські танки та змушує окупантів здаватися в полон.
За ці 57 днів, сповнені героїзму та болю, Ви вщент знищили віковий міф про так звану велич Росії.
Усі разом ми переможемо. Ми вистоїмо.
Росія заплатить за свої злочини.
Слава Україні!
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Сьогодні на рідну землю повернулись 20 бійців 1 корпусу НГУ «Азов», з них 19 оборонці Маріуполя. >>
Найнебезпечніше в такій пам’яті — перетворення історії на політичну зброю. Коли одна сторона говорить лише про власних жертв і не бачить жертв іншої, пам’ять перестає лікувати і починає знову розділяти. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>