У центрі цього фото - Марко Залізняк, який серйозно захопиться фотосправою і залишить нам багату фотоспадщину про часи колективізації, войовничого атеїзму, Голодомору…
Але початок ця бувальщина мала цілковито рідзвяний. «Історія мого фотоаматорства почалася з 1905 року, коли мені було 12 років, - згадував Марко Залізняк. - Я з товаришами (як у нас прийнято по селу вітати, з хати в хату ходити) рождествував, вечерю носив, посипав і за свята у мене виявився заробіток - 4,5 карбованців сріблом. Після свят ці гроші віддав своєму татові, а він каже: «Мені твої гроші не потрібні. Нехай будуть у тебе, чи ти їх доведеш до ума?»
У газеті Малий Марко вичитав оголошення «Займісь фотографіей!».
«З цими грішми я пішов до начальника пошти, який виписав мені переказ коштів в місто Харків на адресу, яка була вказана в газеті, і через тиждень в слободу Сергіївка (зараз Донеччина) прийшла посилка – фотоапарат фірми Анатолій Вернер і Ко» та посібник, як користуватися фотоапаратом».
Уявіть собі, що в ті часи, коли фото взагалі ще було вдивовижу, 12-річний хлопчик за посібником освоїв апарат і навчився фотографувати!
Навіть цей знімок він зробив сам, прив’язавши мотузку до затвора фотоапарата, щоб «клацнути» себе з друзями.
Таке от селфі зразка 1905 року.