Вічний клич з минулого: витримати!
У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!». >>
Шановні співвітчизники, з великим сумом і скорботою прийняв звістку про смерть Анатолія Юрійовича Мокренка.
Пішов з життя мій друг, людина непересічного таланту і високого почуття громадянського обов’язку, чий внесок у розбудову демократичної Української держави важко переоцінити.
Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 року в смт. Терни на Сумщині, неподалік і мого рідного села Хоружівка.
Народний артист України, народний артист СРСР, лауреат Державної національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Київський політехнічний інститут, у 1963 році - вечірнє відділення Київської консерваторії. Був солістом оперної студії Київської консерваторії.
З 1968 року - соліст Київського оперного театру. У 1991 - 1999 роках - генеральний директор і художній керівник Національної опери України ім.Т.Г.Шевченка. Викладав у Національній музичній академії ім. П.І.Чайковського. Перший виконавець пісні «Два кольори», повпред українства на всіх материках.
У моїй пам’яті та й у пам’яті всіх, хто знав і працював разом з Анатолієм Мокренком, він назавжди залишиться принциповою та чуйною людиною,- чоловіком, який вірно служив нашій Україні і обраній справі.
Україна втратила видатного баритона, Народного артиста України, Таланта від Бога з ліричною душею народженим співати, який так багато зробив для розвитку національної культури… Світла пам’ять Вам, Анатолію Юрійовичу! Нехай Господь дарує Вам своє Царство! Нехай буде пухом Вам рідна українська земля.
Спочивайте з миром!
У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!». >>
Ми переживаємо дуже складні часи повномасштабної російсько-української війни. Однак прийде весна. >>
Нинішні дописи з соціальної мережі — про події, які ввійшли в історію. >>
«Україна молода» продовжує друкувати найцікавіші дописи із соціальної мережі «Фейсбук», які віддзеркалюють події та емоції російсько-української війни, повномасштабний період якої триває уже три роки й одинадцять місяців. >>
Це не просто намети у дворах Київської Троєщини. Це — вівтарі нашої волі. Ворог знову намагається занурити нас у середньовіччя, відібравши світло, воду і тепло. >>
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>