20 лютого для мене завжди залишатиметься нагадуванням про те, що ми повинні боротись і будувати, не покладаючи рук.
Ціна, яку заплатила Небесна Сотня, за право України бути вільною країною — це величезна відповідальність для кожного громадянина і громадянки.
Пам’ятати про це треба незалежно від того де і ким ти працюєш. Особливо про це треба пам’ятати, коли ти працюєш в політиці чи державній сфері.
Дуже легкою є спокуса не напружуватись і проковтнути наратив про те, що все було дарма, й Україна приречена ходити по колу. Але це просто форма ментальної капітуляції. Цинічність і зверхність роблять з нас тих, проти кого ми боремося вже 6 років. Не можна допускати цього.
Найтемніша ніч завжди перед світанком. І як сумно не було б спостерігати, якими роз’єднаними та слабкими ми зараз виглядаємо, правда в тому, що бути сильними та єдними — це вибір, який ми робимо кожного дня. Так само як і вибір казати правду, бути самокритичними та бути людьми.
Мені щиро хочеться сьогодні попросити всіх схаменутись і перестати тікати від очевидно необхідного для успіху — у житті України сьогодні стільки лиха не тому, що все проти нас і ми не такі, а тому що ми боїмося своєї справжньої сили та спроможності змінювати хід історії.
Що б ви не робили сьогодні, знайдіть час та зупиніться, щоби згадати, де ви були 6 років тому. Що ви робили в цей час та про що дбали. І чи відповідають ваші пріоритети сьогодні тим, які були тоді.
Давайте не боятися бути справжніми людьми, як не боялись цього герої Небесної Сотні 6 років тому.
Так не повинно бути. Війна означає, що ті, хто в тилу, на державній службі, під бронею мають затягнути паски першими. Мало? Вперед, в окопи. Не можна виграти війну, коли влада з чиновниками і народ з Армією живе в двох різних Українах. >>
В рамках 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбувся захід високого рівня «Довіра, глобальне управління, кліматичні дії: зв'язок COP29 з Самітом майбутнього ООН», організований Міжнародним центром Нізамі Гянджеві. >>
Оборона Вугледару - справжній подвиг українських воїнів, які два з половиною роки завдавали біля Вугледару росіянам втрати у багато разів вище за наші та відбили два великих наступи о 22-му та 23-му роках. >>
Міліє і «цвіте» Дніпро. І з року в рік сильніше,
Стоїть кілком болото тухле, зовсім не тече, >>
Цій скульптурі майже 1000 років і вона опинилась під загрозою знищення російськими окупантами. Евакуація супроводжувалась вибухами КАБів. >>