День почався з новини, що Ірина Шинкарук отримала звання народної артистки України. І ця новина зробила мій ранок.
Пам'ятаю, як побачила Іринку вперше на сцені в Донецьку в 1993 році на "Червоній руті". Прийшла спеціально послухати, бо вже тоді кулуарами ходили розмови, що це круто. Але я пережила справжній шок. Бо маленька 14-річна дівчинка на сцені співала душею. І про голубку білу, яка, стомлена, летіла з чужини і яку "ой, та й зустріли добрії люди пострілом в груди". І магічні гуки-молитви до місяченька і сил стихії, щоб помогли милому повернутися з походу. Я тоді ще довго не могла відійти від того виступу.
Ірина тоді розділила перше місце "Червоної рути" з Олександром Пономарьовим. Пізніше її порівнювали з Ані Лорак і визначали, хто з них талановитіший, бо в обох був і голос, і артистизм, і талант. Але закони шоу-бізнесу для утримання на гребені успіху вимагали вкладання серйозних коштів або орієнтації на Росію. Ірина вирішила шукати свій шлях.
Вона вражала серйозне міжнародне журі конкурсів "Білостоцькі мальви" та "Голос Азії" (до речі, один із приїздів до Алмати став для неї по-справжньому доленосним - саме там вона познайомилася зі своїм чоловіком Віталієм). Але одруження, народження дітей і хвороба батька дещо вибили її із артистичного життя. А пізніше вона взяла на свої плечі організацію Міжнародний фестиваль мистецтв "Пісенний Спас2 ім. Володимира Шинкарука, який уже став помітним мистецьким явищем не лише в Житомирі. Минулого року вона займалася фестивалем із 3-місячною донею Катрусею на руках.
Важко перелічити усі благодійні акції та фестивалі, у яких Ірина бере участь. Дуже хочеться, щоб такі зустрічі з публікою траплялися частіше. І не лише благодійні. Ірина того варта. Бо Шинкарук для мене - це уже бренд. Ознака щирості, таланту і української душі.
Про Іринку я можу розповісти багато (зловила себе на думці, що перші мої журналістські матеріали теж були саме про неї). Але зараз просто тішуся. Можливо, не стільки званням, скільки - визнанням. Бо справді, хто-хто, а Ірина Шинкарук його заслуговує. І як співачка, і як поетка, і як активна жінка.
Браво, Іринко! Вітаю щиро!
Так не повинно бути. Війна означає, що ті, хто в тилу, на державній службі, під бронею мають затягнути паски першими. Мало? Вперед, в окопи. Не можна виграти війну, коли влада з чиновниками і народ з Армією живе в двох різних Українах. >>
В рамках 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбувся захід високого рівня «Довіра, глобальне управління, кліматичні дії: зв'язок COP29 з Самітом майбутнього ООН», організований Міжнародним центром Нізамі Гянджеві. >>
Оборона Вугледару - справжній подвиг українських воїнів, які два з половиною роки завдавали біля Вугледару росіянам втрати у багато разів вище за наші та відбили два великих наступи о 22-му та 23-му роках. >>
Міліє і «цвіте» Дніпро. І з року в рік сильніше,
Стоїть кілком болото тухле, зовсім не тече, >>
Цій скульптурі майже 1000 років і вона опинилась під загрозою знищення російськими окупантами. Евакуація супроводжувалась вибухами КАБів. >>