Йому вдалося неможливе, але є "але": запитання до Аласанії

Ви знаєте – а не збирався я писати на цю тему. Не збирався, бо ніколи не бачу сенсу штовхати труп – а канал «UA.Суспільне» (він же «UA.Перший») це як раз з цієї опери, бо хто його дивиться – для мене загадка. Міняти директорів такого каналу, як на мене, можна хоч раз на тиждень – каналу у його нинішньому становищі, це не зашкодить уже аж ніяк. Хоча… Зурабу Аласанія, як вірно підмітили на ФБ, таки вдалося неможливе – зробити «UA.Суспільне» навіть гіршим за UA.Перший». Це – моя особиста суб’єктивна думка.

Але Бог з ним – з контентом каналу. Бог з ним – з тим, що UA.Перший» якось показав мапу України без Криму, можливо справді помилка. Бог з ним, що після вибухів в Ічні в ефір не пустили речника ЗСУ. Не показували Генасамблею ООН, не показували Хресну ходу – Бог з ним, можливо я чогось не доклепую у свободі слова. Я про інше у захисничків звільненого Аласанії запитати хочу.

Перше. З приходом Аласанії в керівництво правління ПАТ «Національна суспільна компанія України», виконавчим директором ПАТ став такий собі Олександр Лієв. У вересні поточного року стався скандал, блогер Мстислав Соболєв на своєму ФБ оприлюднив відео від березня 2014 р., де міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв просторікує про те що кримчани – «ментально російські люди» і закликає легалізувати кримський псевдо-референдум. Випадок? Ніяк ні. Видання «БукІнфо» ще у квітні 2014 р. повідомило що Лієв виставляв у Криму проросійські блок-пости під час спроб встановлення українською владою контролю над кримськими маяками, що незаконно використовувалися ЧФ Росії. В активі цього «сударя» також участь у з’їзді представників російських громад (у Києві), у конференції «Зміцнення російсько-української дружби, тощо. Скажете, Лієв потрапив до керівництва ПАТ «НСКУ» випадково? Теж не виходить. У керівництві ПАТ «НСКУ» Лієв працював двічі – у 2014-2015 рр. і від липня 2017 р. до сьогодні – обидва рази разом з Зурабом Аласанією.

Питання до захисничків Аласанії. А де й коли ви збурилися таким станом справ? Що, на державному телеканалі України працювати більше нікому, крім фахівці по туризму з проросійським минулим?

Друге. 18 грудня 2018 р. Всеукраїнська спілка працівників сфери комп’ютерних та інформаційних технологій направила листа голові наглядової ради ПАТ «НСКУ» Т. Лебедєвій в якому повідомила про численні факти зловживань керівництвом ПАТ «НСКУ» - і Зураба Аласанії у тому числі. Серед іншого там було згадано, що вже згаданий Олександр Лієв перевів на роботу в ПАТ «НСКУ» більше 50 людей з… Мінагрополітики. Панове захиснички Аласанії, ви всерйоз вважаєте, що на державний телеканал треба залучати людей не з комерційних ЗМІ (безробітних журналістів на ринку – до біса), а з міністерства, яке займається агропромисловим комплексом? Ви можете назвати факти коли пан Аласанія цьому опирався?

Третє. Чи відають захиснички Аласанії, що задовго до його звільнення Генеральна прокуратура і Національна поліція уже розслідували кримінальні справи проти посадових осіб ПАТ «НСКУ» за статтями: «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах», «Зловживання службовим становищем, що призвели до тяжких наслідків», по махінаціях при проведенні тендерів, тощо й тощо. Знаєте ви про таке? Це все – теж політична розправа влади? Чи ви своїх (Аласанія колишній журналіст «Громадського ТБ» - про махінації там чимало розповів Роман Скрипін) – не чіпаєте?

Четверте. Чи відають захиснички Аласанії, що на високооплачувані керівні посади в ПАТ «НСКУ» призначали людей без належної освіти і кваліфікації? Унікальний приклад заступника виконавчого директора – директора програм Дар’ї Юровської. Згідно згаданого листа профспілки на момент оформлення на посаду (жовтень 2017 р.), вона як таке не мала профільної освіти – і мати не могла, позаяк лише у 2015 р. поступила на факультет журналістики Київського національного університету ім. Шевченка. Часом не це називається «прийняттям людей на відповідальні посади по-блату»? Часом не це – корупція у чистому вигляді? Агов, антикорупціонери! Хто коли з вас зацікавився цією ситуацією?

П’яте. Зі згаданого листа профспілки нескладно дізнатися, що керівництво ПАТ «НСКУ» «хімічило» з зарплатнями працівників. Те саме підтверджує фінансовий план ПАТ «НСКУ» - середньомісячна зарплатня керівника каналу вказана у 230,4 тис грн., в той час як у інших працівників – 11,5 тис грн. (практично як у рядового ЗСУ). 230,4 тис грн – майже 8000 доларів США!.. На державному (!) каналі, з аудиторією менше ніж у регіонального комерційного!.. Так можна жити! Лист профспілки вказує, що крім того Голова правління ПАТ «НСКУ» Зураб Аласанія отримав ще три посадових оклади (ще по 230,4 тис грн.) у вигляді премій. Це при тому, що лист профспілки повідомляє про факт, коли 20 вересня 2018 р. правління ПАТ «НСКУ» прийняло рішення припинити виплати працівникам зарплатень, бо, мовляв, не було коштів, а вже 24 вересня 2018 р. виписало керівництву ПАТ «НСКУ» грошові премії. Агов, захиснички Аласанії! Особливо ті, хто обурювався виплатами премій керівництву «Нафтогазу» яке, на секундочку принесло державі 4,6 мільярди доларів. Коли й де ви збурювалися от такими зарплатнями на державному каналі, і такими преміями?

Шосте. Якщо вже заговорили про кошти – не можна не згадати про гроші міжнародної технічної допомоги. В листі профспілки перелічені факти коли гроші виділені іноземними донорами розходувалися на оренду офісів, послуги зв’язку, транспортні і готельні послуги, меблі, подорожі, участь у конференціях, організацію бухгалтерії, тощо. Все це – через фірми дотичні до керівництва ПАТ «НСКУ» і до Зураба Аласанії особисто. До речі, вже згаданого Олександра Лієва, крім проросійськості відзначають як знатного фахівці з «освоєння бюджетів». Всі ці факти вже передані до Національної поліції і доведені до міжнародних донорів. Питання до захисничків Аласанії. Якщо це – не корупція і розкрадання коштів, що тоді таке корупція і розкрадання коштів взагалі? Коли наших відомих антикорупціонерів цікавили ці справи? Чи знову таки – своїх не чіпаємо?

Сьоме. Лист профспілки перелічує низку умов для дострокового припинення повноважень голови правління ПАТ «НСКУ» Зураба Аласанії, що є фактично доведеними. Чому профспілка подала цей лист саме в грудні 2018 р? Це очевидно. Сталося так тому, що первинна організація профспілки у ПАТ «НСКУ» запрацювала лише 22 листопада 2018 р. – явно через те що працівників компанії дістало свавілля керівництва ПАТ. За відставку Аласанії давно висловлювався член наглядової ради ПАТ «НСКУ» В’ячеслав Козак. Але. Заяви на новий конкурс з обрання керівництва ПАТ «НСКУ» прийматимуться протягом 42 днів з моменту його оголошення. Тобто навіть якщо оголосять зараз – конкурс розпочнеться прямо синхронно з президентськими виборами, а призначення нового голови станеться вже після них. А до того моменту, правління каналу буде працювати так само як працює зараз, лише з приставкою «тво» до посади. А тепер запитання на засипку – ЯК цей стан справ вплине на політику або на вибори? Що він приніс чинній владі крім репутаційних втрат через дике ниття зрадофілів: «Влада впроваджує цензуру?» і шаленого мотиву у поточного керівництва ПАТ «НСКУ» чинну владу повалити? А з іншого боку – що мусила робити наглядова рада ПАТ «НСКУ»? Закрити очі? Ви вважаєте, що так – правильно?

А відтак – восьме і останнє питання. Захиснички Аласанії, про яке політичне переслідування і про яку цензуру ви нам усім розповідаєте? Яка нафіг політика? Кримінал на криміналі, ще й з проросійським душком. Ще – бажання багатьох політиків піаритися на будь-чому: на загибелі Катерини Гандзюк, на полонених моряках, на звільненні негідних керівників… Але – є й ще дещо. Очевидно – хвиля на захист Аласанії, це типове «відмазування свого». Це класичне – «своїх не здавати». Бо приклад Аласанії – це влучна картина того, що насправді робиться в спільноті організацій грантоїдів та серед українських ЗМІ. Якими вони стають, якщо допустити їх до бюджетних коштів. А відтак, постає питання, яке я ставив уже десятки разів.

Яка антикорупція? Яка боротьба за свободу слова з боку активістів? Звичайний бізнес на лобізмі, де сподівання людей – лише інструмент.

Дмитро Вовнянко, 5 лютого 2019, Facebook