Я зараз буду нескромним. Я до сьогоднішнього дня глибоко переконаний, що Україні потрібний політичний курс президента Ющенка. В самому широкому значенні цього слова. Я не підписав жодної угоди, за яку мені соромно як президенту. Я не підписував зрадницьку газову угоду, я не здавав Крим, я не здавав східний Донбас. Я по відношенню до своєї нації був чесним, мені здається, був професійним, і я ні про що не жалкую.
Коли ти 5 років перебуваєш на посаді президента і, звісно, розумієш, що той політичний курс, з яким ти прийшов, причому фізично хворим, без своєї політичної більшості в парламенті, із правами президента, які найменші були за 23 роки нашої історії, і ти зробив те, що ти зробив, тобі не соромно дивитись своїм дітям в очі і своїй нації.
Хоча, безумовно, наступні 5 років тобі не завадили б для того, щоб продовжити, поглибити цей курс. Тому, коли ти йдеш, у 2010 році, ти цим показуєш своє принципове відношення до завтрашнього дня. Цим ти хочеш сказати: "Моя улюблена націє, я залишаюся переконаний, що вам потрібен цей політичний курс. Це ваше право обирати. Я не погоджуюся з тим вибором, який починає домінувати в вас. Але я завжди його буду поважати!