З приводу блокади ОРДіЛО.
Думаю, ви вже бачили відео з протистоянням поліції та блокувальників. І ці кадри мене дуже збентежили. Чому?
Бо якими б огидними чи комедійно-зашквареними вам не здавалися постаті Парасюка чи Семенченка, але вони чітко вловили тренд, що витає в головах дуже багатьох людей.
Цей тренд винятково простий: НЕ МОЖНА ТОРГУВАТИ З ТИМ, ХТО ТЕБЕ ВБИВАЄ.
Ми зараз не будемо про те, чи може обійтися Україна без вугілля з окупованої території Донбасу. Хоча, як кажуть знаючі люди – цілком навіть може. Як ніхто не заважає й переробити державні та примусити Ахметова перепрофілювати його ТЕЦ на інший вид вугілля – було б бажання. Я вже не кажу про решту речей, що складають контрабанду – металобрухт, продукти, відвертий кримінал у вигляді сигарет, наркотиків тощо.
Але ми зараз про принципи. А принцип простий. Ми маємо чорну діру, ракову пухлину, гангрену на тілі країни. Звичайно, хтось прекрасно заробляє на барижництві з нею. Хтось у високих кабінетах в Києві й з великими генеральськими званнями в мундирах всіх силових відомств.
Хтось вправно ділиться з найвищим керівництвом. Яке не має політичної волі прикрити лавочку, бо має договорняки з олігархами. Які досі плекають надію повернутися. Або просто тупо рублять шалений баблос на мутних схемах торгівлі з ОРДіЛО. І нарешті, хтось боїться чинити як державний діяч, а не комерсант. Хто б це міг бути, га?
Але це – аж ніяк не привід терпіти це й надалі. Це розуміють мільйони людей. Це розуміють десятки тисяч тих, хто пройшов війну. І які бачать весь цей безмежний та безсоромний торг на крові. Які бачать, що нас знову мирять з терористами та вбивцями.
Повертаємося до Семенченка та Парасюка. Так, ці персонажі – дуже контраверсійні. Так, безумовно, в їх діях 99 % – це прагнення піару в умовах, коли їхні акції стрімко падають. Однак вони зараз можуть очолити хвилю. Як це вже, нагадаю, було.
Подобається це комусь чи ні. Самі вони це робили чи за підказкою. Але було.
Навіть якщо вони агенти РФ – все одно вони досить чітко вловили хвилю. Хвилю повного нерозуміння, як можна називати окупацію – ефективним контролем, безкарності сепарів, повзучого реваншу колабораціоністів.
І вибачте, однак окрім Семенченка/Парасюка там є цілком нормальні й адекватні люди. Типу того ж «Баті» з «Айдару». Які змушені пристати просто до того, хто діє.
І в цій штовханині я вбачаю дуже небезпечні зерна. Зерна справжнього громадянського конфлікту. Який, на щастя, не відбувся за ці 3 роки. Поки що.
Конфлікту між, грубо кажучи, поміркованими та радикалами. Між добровольцями-революціонерами та владою, жертвою якої можуть стати будь-які працівники правоохоронних органів та, не дай Боже, ЗСУ, вірні присязі. Це – найгірший варіант розвитку подій, якого палко бажає ворог. Цього слід уникнути за всяку ціну.
Й зробити це дуже просто – перестати барижити зі злочинцями. Замість блокпостів блокувальників мають стояти блокпости МВС, ЗСУ, НГУ, ДПСУ. Які будуть мати чітку вказівку – не пропускати ніяких вантажів з окупованої території. Чи маємо ми щось поставляти туди – це вже інше питання, окреме.
Якщо влада не хоче шабашу популістів – то хай просто забере в них їх зброю.
Все елементарно – не торгуйте з ворогом.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>