В Українському FB пройшла хвиля висловлювань лідерів громадської думки, які висловили свою позицію про імміграцію. Я спочатку не хотів нічого писати. Але потім мені здалося, що багато тих, хто пише, не розуміють Захід і чому люди їдуть.
Я більшу частину свого життя прожив за кордоном, а минулий рік – в Україні. Це дає мені певне право висловити свою думку.
На Заході зовсім інші правила гри. Тут у всіх рівні можливості, можна впасти і почати все з початку. Тут система працює на тебе, а не проти тебе. Тут є вибір юрисдикції і ти захищений з усіх боків правовою державою. Тут концентрація капіталу, ідей та розумних людей. Тут чесна конкуренція, яка змушує тебе рухатися і постійно знаходити в собі краще. Тут люди довіряють один одному. Тут приємно, зручно, вільно і цікаво жити.
Україна сьогодні – це за'їжджена і згвалтована мафією, корупцією, бюрократією, а тепер і війною, країна. В Україні атмосфера недовіри серед людей. Досягти успіху в Україні в таких умовах практично неможливо. Для цього немає ні економічних ні правових умов, і ті хто процвітають – або повинні грати в гру, навіть якщо частково; або знайшли спосіб обійти систему, працюючи поза системою і суспільством.
Люди їдуть з України в надії потрапити в середовище, де у них є чесний шанс. Якщо не у них самих, то хоча б у їхніх дітей. Для багатьох це жест відчаю; а для багатьох – прагматичний розрахунок. Чим раніше вони це зроблять, тим меншим на них буде відбиток хворого суспільства, менше поганих звичок і тим вищим їхній шанс досягти успіху на Заході.
У контексті безвізового режиму, на Заході дуже бояться величезної хвилі імміграції з України. Безвізовий режим передбачає процес його заморожування, якщо масова імміграція буде. А вона буде, якщо Українці не побудують собі систему в якій будуть умови для нормального життя. Для всіх 40+ мільйонів, а не для обраних, як це є сьогодні.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>