В Українському FB пройшла хвиля висловлювань лідерів громадської думки, які висловили свою позицію про імміграцію. Я спочатку не хотів нічого писати. Але потім мені здалося, що багато тих, хто пише, не розуміють Захід і чому люди їдуть.
Я більшу частину свого життя прожив за кордоном, а минулий рік – в Україні. Це дає мені певне право висловити свою думку.
На Заході зовсім інші правила гри. Тут у всіх рівні можливості, можна впасти і почати все з початку. Тут система працює на тебе, а не проти тебе. Тут є вибір юрисдикції і ти захищений з усіх боків правовою державою. Тут концентрація капіталу, ідей та розумних людей. Тут чесна конкуренція, яка змушує тебе рухатися і постійно знаходити в собі краще. Тут люди довіряють один одному. Тут приємно, зручно, вільно і цікаво жити.
Україна сьогодні – це за'їжджена і згвалтована мафією, корупцією, бюрократією, а тепер і війною, країна. В Україні атмосфера недовіри серед людей. Досягти успіху в Україні в таких умовах практично неможливо. Для цього немає ні економічних ні правових умов, і ті хто процвітають – або повинні грати в гру, навіть якщо частково; або знайшли спосіб обійти систему, працюючи поза системою і суспільством.
Люди їдуть з України в надії потрапити в середовище, де у них є чесний шанс. Якщо не у них самих, то хоча б у їхніх дітей. Для багатьох це жест відчаю; а для багатьох – прагматичний розрахунок. Чим раніше вони це зроблять, тим меншим на них буде відбиток хворого суспільства, менше поганих звичок і тим вищим їхній шанс досягти успіху на Заході.
У контексті безвізового режиму, на Заході дуже бояться величезної хвилі імміграції з України. Безвізовий режим передбачає процес його заморожування, якщо масова імміграція буде. А вона буде, якщо Українці не побудують собі систему в якій будуть умови для нормального життя. Для всіх 40+ мільйонів, а не для обраних, як це є сьогодні.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>