Сьогодні виповнилося б 79 років світлій людині, енергійному політику, патріоту України В'ячеславу Максимовичу Чорноволу...
Мені пригадується, як день народження святкували з у "Сходах", Дмитре Пономарчук, ти ж також це пам'ятаєш? От тільки не пригадаю, - чи то 95-й, чи то 96-й...
Іменинник жодної хвилини не сидів за столиком, бігав, зустрічав, говорив, представляв, надавав слово. Здавалося, він більше тамада, "застрельщик" заходу, ніж винуватець урочистостей. Говорив з кожним гостем, з кожним запрошеним журналістом...
У короткій розмові - ну, хвилин 5 максимум - перекинулися думками щодо співвідношень ліберальної та соціальної складової у реформах. Дивно звучить зараз. Тоді також всі політики прагнули реформ...
Сміялися, бо ми тоді напередодні надрукували у "Столичных новостях" великий аналітичний матеріал щодо дискусій лібералів, націонал-демократії та соціал-демократатії.
Я назвав В'ячеслава Чорновола більшим лібералом, ніж він сам себе вважав прихильником націонал-демократії. Його це насмішило, а посміхався він дуже відверто, гучно.
Як взагалі все робив - відверто і гучно... Як чесно і відверто думав про майбутнє України - мені здається, таким, як зараз, він його не уявляв.
Зараз це ще дивніше звучить, такі категорії - ліберали, демократи. А то ж була приватна розмова...
Взагалі, я ніколи не чув від Чорновола тем про "схеми", "гроші", "потоки", а завжди чув про демократію, свободу, про найкраще життя співвітчизників. Він був "ходячою ідеєю", романтиком реформ. Він справжнім був!
Потім ми зустрічалися лише у парламенті чи на прес-конференціях. А ще згодом Чорновола чекали партійні випробування, розколи за розколами, він вже був знервованим, було не до приватних розмов...
Наприкінці березня 99-го його не стало...
Ту посмішку у "Сходах" пам'ятаю. І людину цю буду пам'ятати, бо таких чистих, відвертих, переконаних політиків у нас давно-давно рахують на пальцях однієї руки... Нажаль.