З приводу розпачу ТП, що відтепер розшифровується і як «ТаПольска».
Я вже не кажу про те, що варто перед тим, як тицяти по клавіатурі, відкрити закон про квоти й прочитати, що він стосується ВИКЛЮЧНО ПІСЕНЬ, А НЕ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТВОРІВ. Тобто, не стосується радіостанцій зі специфічним контентом.
Але мене збісила навіть не ця дрімуча тупість.
Мене бісить, що подібним істотам, яким все одно де й для кого грати, реально байдужа українська музика. Якій, за дуже рідкими винятками, досі не було місця в інформаційній сфері України. Бо в ній панував расіянський контент.
А тепер ця стіна зруйнована – самезавдяки закону про квоти.
Кажу це як музикант, чиї пісні буквально за кілька останніх днів вже взяли в ротацію на кілька радіостанцій – і це ще навіть до введення закону в дію і без моєї участі. Просто радіостанції тепер змушені шукати український контент.
А раніше мені казали – оу, у вас кльова музика, але ж не формат, тому сорі, але ні. А зараз, коли більше нема російського лайна, раптом виявилося, що в Україні купа прекрасної музики, якій просто потрібно було звільнити місце.
Але таполським і Ко закон дуже заважає. Ця типу «просунута» публіка морщиться від української мови, яка для тих, що продовжують «фапати на мацкву», є символом «рагулєй». Вони – за «інтернаціонал» та «дрючьбу народів». Чесно кажучи, навіть не знаю, хто більший ворог – рашковани чи такі ось «общєчєловекі».
Тому мамзель Тапольська чи як вас там – від всієї душі йдіть собі подалі. Сьогодні цю думку донесу до якнайбільшої кількості читачів.
P.S. А панові Лещенку варто згадати фразу з «Место встречи изменить нельзя»: «Кабаки и бабы доведут тебя до цугундера».
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>