Мамзель «ТаПольська» і квоти: ідіть собі подалі

З приводу розпачу ТП, що відтепер розшифровується і як «ТаПольска».

Я вже не кажу про те, що варто перед тим, як тицяти по клавіатурі, відкрити закон про квоти й прочитати, що він стосується ВИКЛЮЧНО ПІСЕНЬ, А НЕ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТВОРІВ. Тобто, не стосується радіостанцій зі специфічним контентом.

Але мене збісила навіть не ця дрімуча тупість.

Мене бісить, що подібним істотам, яким все одно де й для кого грати, реально байдужа українська музика. Якій, за дуже рідкими винятками, досі не було місця в інформаційній сфері України. Бо в ній панував расіянський контент.

А тепер ця стіна зруйнована – самезавдяки закону про квоти.

Кажу це як музикант, чиї пісні буквально за кілька останніх днів вже взяли в ротацію на кілька радіостанцій – і це ще навіть до введення закону в дію і без моєї участі. Просто радіостанції тепер змушені шукати український контент.

А раніше мені казали – оу, у вас кльова музика, але ж не формат, тому сорі, але ні. А зараз, коли більше нема російського лайна,  раптом виявилося, що в Україні купа прекрасної музики, якій просто потрібно було звільнити місце.

Але таполським і Ко закон дуже заважає. Ця типу «просунута» публіка морщиться від української мови, яка для тих, що продовжують «фапати на мацкву», є символом «рагулєй». Вони – за «інтернаціонал» та «дрючьбу народів». Чесно кажучи, навіть не знаю, хто більший ворог – рашковани чи такі ось «общєчєловекі».

Тому мамзель Тапольська чи як вас там – від всієї душі йдіть собі подалі. Сьогодні цю думку донесу до якнайбільшої кількості читачів.

P.S. А панові Лещенку варто згадати фразу з «Место встречи изменить нельзя»: «Кабаки и бабы доведут тебя до цугундера».