Гугл стверджує, що про вбивство «Мотороли» в Інтернеті говорять у 7-8 разів частіше за смерть Богдана Гаврилишина. Думаю, в соцмережах ще більша відмінність не на користь спочилого Метра.
Це і є відповідь на запитання: чому ми так живемо, чому ми обираємо на виборах тих, кого обираємо, чому партачів серед нас на порядки більше, аніж перфекціоністів.
Просто тому, що більшості з нас одновимірний покидьок «моторола» разів у 10 цікавіший за багатогранного складного та вимогливого інтелектуала Богдана Гаврилишина. Схоже, більшість із нас потай чи свідомо вірять в прості рецепти на кшталт «замочити в ліфті» чи «взяв автомат – і за рік став з автомийника народним героєм». І вітчизняні ЗМІ над цим сумним результатом неабияк попрацювали...
А прості розв'язки – примарні. Аби стати з лісоруба членом Римського клюбу, потрібні десятиріччя кропіткої щоденної праці.
Треба нам вичавлювати з себе «моторолу» і плекати в собі Богдана Гаврилишина. По іншому, ми приречені на аутсайдерство та маргінес.
P.S. Було б добре, аби кожен з нас прочитав в пам'ять великого українця, чи не останнього з могікан, якщо не одну з його книжок, то бодай його інтерв'ю чи статтю: в них стільки доброти, мудрості та світла...
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>