«Океан Ельзи», Краматорськ і формування нації

В Інеті зараз захоплені крики з приводу концерту «Океану Ельзи» в Краматорську. Мовляв, зайшов натовп на стадіон, а вийшла нація. Цей фейсбучний наїв, звичайно, вражає.

Народ, не треба плутати свої емоційні пориви з глибокими соціальними процесами.

Нація будується спільними важкими зусиллями, в результаті яких ми отримуємо зримі відчутні результати – чудову інфраструктуру, культурний розквіту потужну соціальну організацію, військову чи якусь іншу експансію, вплив на регіональні або глобальні процеси.

Нація не виникає від ходіння на стадіони заради улюбленої групи. Українці постійно живуть очікуванням дива, що якось одномоментно все одним махом стане добре, а для цього потрібно буде зробити один простий рух (підписати меморандум з США, укласти угоду з ЄС, сходити на концерт ОЕ). І тоді все чудесним чином розквітне, у той час, коли в нічній темряві десятки, сотні тисяч людей пиляють ліс, копають бурштин, тирять карасів у орендарів, пиляють сільські та державні бюджети. І всі ці люди часто надягають вишиванки, а багато хто щиро фанатіють від «Океану Ельзи».

У світі існують десятки, сотні груп, які збирають повні стадіони. Збирають не тільки у себе в країні, а й за кордоном. В Україні така група одна. Це приємно фанатам групи, але це не має нічого спільного з будівництвом нації. Швидше, це відображення її кризи.

Тому що, коли у нації немає реальних зримих досягнень, вона хапається за будь-який фантомний прояв таких досягнень. Тому ми радіємо вдалому концерту «Океану Ельзи» в Краматорську, найдовшому рушнику або найбільшому варенику, який тут же на ярмарку зжерли. І все це ми знімаємо на американські айфони, приїжджаємо до цього на німецьких чи китайських автомобілях, одягнені в турецькі або бангладеські шмотки. І часто все це щастя в кредит.

Це не означає, що музика і пісні ОЕ погані. Вони часто прекрасні. Це означає, що потрібно виходити зі світу маразматичності ілюзій з приводу того, хто ми є, що ми робимо і що з цього випливає.

Немає в нашій ситуації більшої загрози, ніж самообман. Ми вже платимо за цей самообман кров'ю. Ми харкали цієї кров'ю і будемо харкати ще більше, аж до того, що захлинемося в ній. Якщо будемо забивати голову варениками, рушниками та концертами, а не правильними стосунками між людьми, правильними цілями, правильними зусиллями, щоб досягнути їх.