Я не думаю, що більшість із тих, хто сьогодні проти обмежень для гастролей росіян, підтримують колаборантів. Ні, звичайно.
В більшості це абсолютно нормальні люди, знайомі і друзі, які захищають частину своєї ідентичності.
Захищають наші юнацькі «темные аллеи» і «антоновские яблоки», «звезду Аделаиду», збиті до крові на гітарі пальці під Висоцького, білогвардійську романтику, булгаковский Город і білі кахлі на каміні Турбіних, відкриття Набокова і потрясіння від Платонова і ще безліч емоційних прив’язок і знаків.
Мені це дуже близьке і зрозуміле, як київській двомовній дитині з російської школи.
Але я також знаю, що якщо ми зараз, під час війни, не зробимо зусилля і не проведемо лінію свій – чужий, якщо далі будемо з головою перебувати в російському дискурсі, демонструвати «широту взглядов», заглядаючи в рот російським інтелектуалам і лібералам, і заради 5-7 порядних росіян (частина з яких протестує проти російсько-української війни, оскільки ми «адін народ» (Шевчук, БГ) – так от, якщо ми заради них запускатимемо в країну орбакайте-таганкі-корольових-мєньшикових-антрєпрізи прістрарєлих, тобто продовжуватимемо російську культурну експансію, то це просто продовжуватиме оцю незносну муть, моральну безпомічність і шизофренічну розкаряченість останніх 25 років.
І це стане нашою цивілізаційною поразкою. Я не перебільшую, саме цивілізаційною поразкою. Якщо ми не порвемо з рускім міром, рускій мір порве нас.
Усім шляхетним друзям «це не наш шлях, ми демократи і європейці» відразу скажу: як би ми з вами інтелігентно не поправляли очочкі над шахівницею і не старались дєлать ліцо, гопніку, який перевертає шахівницю, плювати і на нас, і на гру, і на наші очочкі.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>