Яка ціна перемоги паралімпійців?

Луплю себе практично по руках, але не можу втриматись, щоб не написати...

Не написати про деяких українських журналістів, які почали шукати якесь інше, своє, брудне обгрунтування перемог паралімпійців України в Ріо. Звичайно, багато кому це не сподобається, але я не цукерка «Тузик», щоб всім подобатись...

Минулих вихідних один із телеканалів присвятив цілу передачу, в якій облив діжкою бруду наших паралімпійців. Мовляв, вони «недостатньо інваліди». Виявляється, у нашій команді хлопці Саша Мащенко, Вітя Смирнов носять окуляри тільки через те, що це прикольно, а не через те, що в них немає очей. Вони бачать, каже журналістка, а окуляри – це прикриття.

Виявляється, зі слів горе-«журналістів», ми обдурили світ своєю перемогою, бо в команді немає людей з інвалідністю. І ще багато чого зі слів не зрозуміло кого. Бездоказово. Безпідставно.А щаслива ведуча у кінці передачі заявила:   ой, це ж ще не все, чекайте нашого розслідування далі.

Розслідування??? Якого розслідування??? Розслідування чого? Чи стануть від того наші візочники на ноги? Чи виростуть руки і ноги в тих, у кого їх немає?? Чи почнуть раптово бачити Вітя та Саша??? Чи Дмитро Залевський – незрячий від народження??? Чи стане здоровою дівчина чи хлопець з ДЦП??? Усі, хто в далекому Ріо дарував Україні свої перемоги, хто плакав, виконуючи Гімн нашої держави, хто радів тому, ЩО ЗМІГ ЩОСЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ УКРАЇНИ.Усі, кому не вдалося вибороти таку жадану перемогу і хто досі собі цього не може пробачити.Хоча ніякої вини його чи її в тому немає.Хто не думав про гроші, а думав, щоб Україна пролунала гордо та красиво!

 
Так боляче, знаєте.Я би не писала, якби НЕ БУЛА ТАМ З НИМИ!!!!Якби не бачила, якими надзусиллями кувалась ця перемога! Якби не знала, скільки сил довелось докласти усім – і спортсменам, і тренерам, і менеджерам, і лікарям, і керівництву, щоб так голосно пролунати на весь світ...

Нас наперебій ловили представники мас-медіа інших країн. Не всім вдалося дати інтерв'ю.Дехто просив навіть, аби хоч слово почути від того чи іншого паралімпійця України– не призера, а просто учасника.

А тут, в Україні, раптово декому з журналістів завадив дощ при зустрічі (цікаво, чи не заважають кулі, коли вони їдуть в АТО?). Раптом не так їх прийняли, раптом усе не так!... Не пронесли їх на руках!

І тоді пішло – замість того, щоб говорити про славу та гордість України, почали нести бруд, із самого аеропорту. Бо як же так, ми ж «вєлікіє»! Сама така-то прийшла зустріти паралімпійців!

 І що???? Що з того??? Що з того, що прийшла???

І ніхто ні на мить не задумався, що хлопці і дівчата їхали більше 25 годин додому, щоб в аеропорту ще давати всім інтерв'ю. Ніхто ж не відмовив, еге ж???

Сьогодні передача одного каналу цього ж медіа-холдингу зробила запит до Паралімпійського комітету України, щоб ми надали їм медичні довідки деяких спортсменів. Бо, мовляв, це потрібно їм для адекватного висвітлення перемог паралімпійців у Ріо. І це, на їхню думку, публічна інформація, на яку ми маємо відповісти впродовж 5 днів...

Мені теж хочеться отримати медичні довідки працівників цього телеканалу, чи ба - навіть цілого холдингу, щоб зрозуміти - а кому ми даємо інтерв'ю, а раптом журналіст не може його брати???

Ми, безперечно, дамо відповідь цій передачі, але я ставлю під сумнів: чи направду їх цікавить перемога паралімпійців і самі спортсмени, їхня доля, шлях до успіху?

Що то? То велика українська жаба? Чи що то таке? Не можу цього зрозуміти...

І ще роздум... Ніхто з паралімпійців не запитав нікого з журналістів, як вони тратять свої гроші і скільки заробляють.Інформація публічна, скажете ви.Але чи доречно питати про це паралімпійця?  А, наприклад, скільки коштів він потратив на калоприймачі, або сечоприймачі, або на памперси (у кого є така необхідність), або на лікування хворої руки чи ноги? Скільки костюмів купив, щоб плавати і за які кошти?Скільки потратив на те, щоб дістатись тренувальної зали? Або басейну? Щоб доїхати з одного міста в інше на тренування? Щоб купити ліки, які в антидопінговій системі? І багато-багато того, що сховано за кулісами його перемоги...

Не забуду ніколи слова Олени Акопян, яку колись хтось із журналістів запитав, що вона робитиме з такими великими грошима.Її відповідь досі лунає в мене у вухах – «Я віддам вам усі гроші. Поверніть мені ноги!».

Чи доречно запитувати паралімпійця,чому олімпійці привезли таку кількість нагород, а паралімпійці іншу?  Це все одно, що запитувати у блакитноокого, чому в нього такі очі, а не карі...

Така ось інша сторона нашої перемоги.Мені, теж, до речі – журналісту, це все не зрозуміло.

І якщо спортсмени-паралімпійці відмовлятимуться від подібного роду інтерв'ю, знайте, я буду на їхньому боці.