Всім, кому це цікаво!
Третій рік я сиджу в російській в'язниці. Третій рік проти моєї країни ведуть війну.
Ворог воює підло, нишком, вдаючи, що він тут ні до чого. Йому ніхто вже не вірить, але його це не зупиняє. Війна не буває красивою, але правда все одно за нами – ми ні на кого не нападали, ми захищаємося.
Але крім цього, головного ворога, якого всі знають і який зовні, є й інші. Вони дрібніші, але вони всередині, тут під шкірою, вони майже свої. Але вони не за нас, вони за себе.
Хтось залишився від старих часів, хтось просто хоче жити по-старому, але під новою личиною. Не вийде. І у того великого, і у цих дрібніших мета різна, але нам з ними не по дорозі. І я не буду говорити, що ми подивимося хто кого. Я і так знаю, хто переможе. Прагнення до свободи і прогресу не зупинити.
Нас багато в полоні в Росії, і ще більше на Донбасі. Когось уже звільнили, інші чекають і сподіваються. У кожного своя історія і умови утримання.
Хтось на полонених піариться, хтось реально працює. Ставати більш відомим ув’язненим, щоб тебе обміняли швидше за інших – це не той шлях, яким я хотів би пройти. Я не хочу тягнути ковдру на себе. Я хочу залишитися просто прізвищем у загальному списку. Навряд чи мені запропонують вийти останнім, але це був би хороший вибір.
Тут в ув'язненні ми обмежені. І навіть не свободою – цього у нас уже не відняти, а тим, що мало що можемо зробити тут для країни. Точніше зробити можемо тільки одне – триматися.
Не треба нас витягувати за будь-яку ціну – перемога від цього не наблизиться. Використовувати нас як зброю проти ворога – так. Знайте, що ми не слабке ваше місце. Якщо нам судилося стати цвяхами у віко труни тирана, то я хотів би бути таким цвяхом.
Просто знайте, що цей цвях не зігнеться.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>