Зустрілася з подругою і її однорічною малою. В однієї день народження сьогодні, в іншої минув нещодавно. З цієї нагоди засіли на Поштовій, в Макдаку, випити кави, щоб же ж з видом на Дніпро і красу.
Ідилію обірвав залп. Не салют ні разу. За звуком «бабах» до біса нагадував «зушку. І зовсім поруч – так, що пластянки від кави на столику трухануло.
Саме на той момент мала робила одні з перших кроків, тримаючись долоньками за мої пальці.
На перший залп я ліниво подумала: «Ну щось десь рвонуло, може, газовий балон».
Після третього залпу почали ревіти діти – усі, що були навколо. З Труханового піднімався дим.
Скажу чесно: вибухи на Сході уже перестали викликати у мене сплески адреналіну. Не тому, що смілива (ні разу!), а тому, що людина звикає тупо до всього. На петарди-салюти в Києві особливо гостро не реагувала.
Але, люди добрі, ЗУШКА!!! На Трухановому!
Коротше, я рефлекторно рявкнула: «В метро!», і частина народу, що застигла в шоці, пострибала туди за нами. Інша частина побігла знімати вибухи на смартфони.
Виявляється, з малям на руках можна бігати доволі швидко – на кілька секунд відчула себе молодою ланню чи чимсь подібним. Фактор дитини – а чужих дітей у такі моменти не буває – він добряче міняє усе в свідомості. І реагуєш геть інакше, ніж реагував би сам.
На підході до метро залпи вщухли. Натовпом прокотилася інфа, що це була, виявляється, репетиція параду.
Репетиція, Карл! У країні, де гадають не «ЧИ почнеться повномасштабний наступ», а «КОЛИ почнеться повномасштабний наступ»! Репетиція у суспільстві, де заборонені петарди і салюти!
Я істота, практично не травмована подіями війни, на щастя. І то, отримала нині кілька сивих волосин. А якщо на площі відпочивали бійці, що пройшли котел, скажімо?..
Бодай би попередження якесь в новинах (ні, попереджали про перекриття доріг і прогін техніки, але про стрільбу я нічого не зустрічала).
Десь так само «замєс» починався в Слов’янську, Сєвєродонецьку та інших містах. Отак, посеред білого дня. Де гуляли люди з дітьми. Де святкували дні народження. Де раділи життю. Тільки «прилітало» по-справжньому.
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>