Колеги розділилися на 2 фронти. Одні радіють заяві Савченко про необхідність переговорів з верхівкою ЛДНР, інші різко засуджують. Щоб зрозуміти, з ким доведеться говорити, давайте згадаємо, як нинішня верхівка «ЛНР» опинилася при владі:
10 травня 2014 року на Должанському КПП розстріляли сім'ю. 10-річна дівчинка залишилася сиротою.
17 травня 2014 року на Гайовому розстріляли хлопця на шевроле. Він не зупинився «за наказом», за що поплатився життям. Його ім'я - Денис Харитоненко. Йому було 25 років.
25 травня 2014 року на одному з блокпостів викрали журналіста Станіслава Бондаренка. Його тиждень били «на підвалі». Звільнили, тільки коли загроза здоров'ю стала критичною.
29 травня 2014-го року майбутні «переговірники» штурмували військові частини в Луганську. Під час штурму пострілом в голову вбили сержанта Дмитра Шелеміна. Хлопець був зі Стаханова, йому було всього 22 роки. Кажуть, він був душею компанії і гарною людиною. (Точніше говорили наприкінці травня, адже протягом 2-х наступних років про нього так ніхто і не згадав).
2 червня 2014 року розпочався штурм Луганського прикордонного загону. Житлові багатоповерхівки кварталу Мирний виявилися зручною позицією для стрільби по прикордонниках.
Згадані факти не є вичерпними. Було ще багато чого. І викрадення Біди і Мокроусової, і розстріл адвоката Чудовського, і напад на журналістів. Я написав про те, що перше спало на думку. Зазначені люди не були «западеннями», «американськими солдатами Блеквотер» і т.ін. Вони жили на Донбасі і постраждали від рук його "визволителів".
Ті, хто почав війну ще до початку АТО, люблять говорити про «переворот на Майдані». Але під час майдану не розстрілювали людей у Луганську. «Автобуси з Правим сектором» не в'їжджали в місто. Але раз потрібно було розпочати бійню, її розпочали.
Я не проти діалогу. Але ж він має бути з представниками, а не з загарбниками, чи не так?
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>