«Життя — така велика ковзаниця». Франківський драмтеатр показав прем’єру «Марусі Чурай»

Івано-Франківський драмтеатр успішно представив прем’єру вистави «Маруся Чурай» режисера Ростислава Держипільського, створену за однойменним історичним романом у віршах Ліни Костенко.

 

Для роботи над постановкою зібрали неймовірну команду: музичну складову створив Святослав Вакарчук; пісні вплітала в постановку Наталія Половинка, яка грає роль матері Марусі Чурай; масштабний відеоблок вистави зробив Олесь Санін.

 

Усі митці прагнули відповідати рівню Ліни Костенко. «У всіх нас є бажання сказати своє слово у цій поліфонічній постановці», — зазначив на передпрем’єрній пресконференції Ростислав Держипільський, гендиректор — художній керівник національного Івано-Франківського драмтеатру.

 

Підкреслив: «Для мене торкнутись до цього тексту, працювати з ним, — це наче торкнутись до Біблії».

 

«Часи були непевні, лиховісні. Як хмари в небі, купчилась війна», — ці слова з «Марусі Чурай» Ліни Костенко написані ніби про нас у ХХІ столітті.

 

Або: «Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі». 

 

Кінорежисер Олесь Санін, який створив відео­рішення театральної драми-пісні «Маруся Чурай», зауважує, що вистава про минуле дає можливість говорити про сучасну війну. «Коли війна, музи не мовчать, а кричать. Лише голос їх важко почути. Ми намагаємось, щоб цей голос був почутий», — сказав митець.

 

Виконавицею головної ролі стала Марія Стопник. Її коханий Гриць Бобренко, який побував у полоні і зазнав поранення, — Олег Панас. Роль його матері у виставі виконує Ольга Комановська.

 

Також в акторському складі постановки Надія Левченко, Роман Луцький, Олексій Гнатковський,Іван Бліндар, Владислав Демидюк, інші. Костюми до вистави створила Олена Андрійчук, над пластикою в постановці працював Дмитро Лека, а над світловим дизайном — Арвідас Буйнаускас.

 

Згідно з переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році й жила у Полтаві на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся донині. Вона — донька козацького сотника Гордія Чурая. Батько Марусі був старшиною під час повстання Острянина, його стратили...

 

Красуня виростала з матір’ю. Була імпровізаторкою українських пісень і однією з найкращих співачок свого часу, мала багато залицяльників, зокрема, упадав за нею молодий козак Іван Іскра.

 

Але вона кохала Гриця Бобренка, сина хорунжого Полтавського полку, з яким таємно заручилася. У 1648 році обранець вирушив на війну. Маруся Чурай чекала на нього чотири роки.

 

Проте коли повернувся — головною для молодого чоловіка стала Ганнуся із заможної сім’ї. І в результаті ніхто вже не мав щастя. Гриця не стало, за що судили Марусю. Амністували її універсалом Богдана Хмельницького. 

 

Свого часу цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів Григорій Квітка-Основ’яненко. Проте вони були втрачені разом з архівом письменника. Одним із найвідоміших творів і класикою української літератури став історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко, який у 1987 році відзначили Шевченківською премією, хоча перед тим забороняли.