Служив Богу й Україні: у Києві вшанували провідника української церкви й національного руху Андрея Шептицького

У Києві до 80-х роковин відходу від земних справ праведного митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького на сцені Національної філармонії представили проєкт «Моя найдорожча Мамо».

 

Театрально-музичне дійство створили Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика та сучасний український експериментальний «Театр у кошику».

 

Текстовою основою проєкту є художня епістолярна повість Григора Лужницького «Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері» і фрагменти спогадів Софії Шептицької, з роду Фредрів, — «Молодість і покликання Романа Шептицького».

 

Глядачі спостерігали за переломним моментом, коли молодий Шептицький, у майбутньому митрополит Андрей, вирішив іти духовним шляхом. 

 

У ролі митрополита Андрея виступив заслужений артист Володимир Губанов, а його матір’ю, Софією Шептицькою, на сцені стала заслужена артистка Лідія Данильчук.

 

Гармонійно доповнили цей дует чоловічий вокальний ансамбль «Калофонія», сопрано Софія Соловій та фортепіанний супровід Оксани Рапіти. Львівський проєкт у Києві представляла особисто авторка сценічної реалізації і режисури Ірина Волицька.

 

Андрей Шептицький (1865—1944), який у хрещенні отримав ім’я Роман-Марія-Александер, — предстоятель Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький, архієпископ Львівський (1901—1944), доктор права і богослов’я. Є одним із найвидатніших провідників української церкви й національного руху першої половини ХХ століття.

 

Лише кілька фактів. У 1900 році, на 35-му році життя, 8-му році священства та першому році єпископства, Андрей Шептицький став митрополитом.

 

Папський указ про призначення був підписаний 17 грудня, офіційна інавгурація відбулася через місяць — 17 січня 1901 р. На той час Греко-католицька церква в Галичині мала 751 парафіяльний храм, 196 дочірніх церков, 28 каплиць та 932 священників. 

 

Однією з місій Андрея Шептицького стало відновлення митрополичих повноважень на тих канонічних територіях української Церкви, унію на яких скасував російський уряд.

 

Пізніше, під час аудієнції 1907 року, Папа словами utere jure tuo («користуйся своїми правами») підтвердив владу Шептицького на фактично розгромлену, але канонічно існуючу Кам’янець-Подільську єпархію.

 

А під час аудієнції 14 лютого 1908 року Папа призначив митрополита таємним ординарієм українських єпархій, скасованих царським урядом.

 

У період розділу українських земель між двома імперіями митрополит Андрей опікувався не тільки справами галичан, а й тих українців, які жили під владою династії Романових.

 

Перебуваючи в 1912 році в Києві, митрополит уперше відслужив офіційну панахиду по Тарасу Шевченку в латинському костелі Святого Миколая по вулиці Великій Васильківській.

 

А вже в травні наступного року київське губернське жандармське управління видало ордер на розшук митрополита.

 

У серпні 1914 року Шептицький надіслав уряду у Відні «Меморіал», де виклав план звільнення України з-під влади Москви, враховуючи військові, юридичні та церковні чинники. Це стало одним із приводів для арешту владики Андрея окупаційною російською адміністрацією.

 

Нині відзначаємо 80 років від дня представлення до вічності Андрея Шептицького, у дуже непростий час війни, наголосив перед початком проєкту в Національній філармонії України владика Йосиф Мілян, протосинкел Київської архієпархії УГКЦ.

 

«Постать митрополита Андрея у наш час як ніколи є важливою з огляду на те, що він вказує нам, як треба жити і боротися», — сказав він.