«Генерали проти «Вовчиці» або поза «трьох мавп» щодо здачі півдня України-2

ПРОДОВЖЕННЯ. Початок читайте за посиланням. 

Екс-генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що вже після відставки до його рук потрапила аналітична записка Служби зовнішньої розвідки України про Андрія Єрмака, яку поклали на стіл президентові Зеленському. В записці описувалася біографія Єрмака, його різноманітні специфічні зв’язки в Росії.

В цьому документі є цікавий абзац, який цитував Луценко: "В якості радника президента України Андрій Єрмак відповідає за зовнішньо політичний напрямок, в тому числі займається питанням українсько-російських відносин. Був ключовою фігурою в Офісі президента, яка супроводжувала обмін між Україною та Росією утримуваними особами у вересні 2019 року. Отримані дані свідчать про наявність у нього контактів з ФСБ РФ. Так, у червні 2019 року у бесіді з одним з представників від України у тристоронній контактній групі Єрмак пропонував організувати контакти з офіцерами ФСБ. Інформація про проведення такої зустрічі відсутня".

Луценко зауважив: "Щоб ви розуміли, на другий день автори записки, вищі офіцери розвідки, були звільнені, без пояснень причин". Окрім того, ексгенпрокурор повідомив, що в присутності президента Єрмак заявив йому: "Юрію Віталійовичу, та навіщо нам ця Європа, нам треба з росіянами домовлятися".

Коли і за яких обставин Зеленський попав в поле зору ФСБ росії і як міг бути завербованим, повинна була вияснити СБУ ще за часів президента Порошенка, коли Зеленський в 2014 – 2015 роках неодноразово ухилявся від призову в армію під час мобілізації, "переховуючись" за кордоном зі своїм "Кварталом-95". Не зробили, хоча для цього були всі підстави.

Переконаний, що ЦРУ США і МІ-6 Британії знають чи був Зеленський завербованим ФСБ як агент інформаційно-ідеологічного впливу Москви «какая разница», «договоримся по средине», «главное перестать стрелять» чи є агентом російських спецслужб Єрмак. Тому розмова з Зеленським на цю тему "за закритими дверима" у Вашингтоні 31 серпня 2021 року була досить жорсткою, як і в керівника МІ-6 Великої Британії Річарда Мура у жовтні 2020 року.

Детально про це, мною описано у звіті-розслідуванні "ЗЕ! "кроти" Москви на Банковій" і статті "Домашні завдання" Зеленського: "Вагнергейт" та "токсичні" Коломойський і Єрмак".

Звичайно, що очолювана Іваном Бакановим СБУ, після моїх публікацій, ніякої контррозвідувальної перевірки щодо Зеленського і Єрмака не проводила. Ким виявився "лейтенант" Ваня Баканов — друг дитинства Володі Зеленського з одного двору сьогодні відомо всьому світові. Зеленський і Баканов перетворили українську спецслужбу на службу НЕБЕЗПЕКИ України. Вони разом призначали агентів ФСБ на керівні посади, президент присвоював їм генеральські звання. СБУ стала резидентурою (філією) ФСБ.

За три роки президенства Зеленського і керівництва СБУ його другом Бакановим московський фюрер путін через агентуру ФСБ, ГРУ і СЗР взяв під свій контроль всі сфери життєдіяльності України. Реалізуючи свої плани по ліквідації української державності, Кремль постійно, системно і цілеспрямовано проводить свою підривну діяльність проти України по всім фронтам: дипломатичному, економічному, інформаційному, політичному, релігійному, воєнному та іншим з використанням різноманітних сил і засобів, основними із яких є таємна агентурна мережа і агенти політичного впливу Москви. Російська агентурна мережа повністю опутала Україну невидимою павутиною.

17 липня 2022 року Зеленський змушений був усунути Баканова з займаної посади з жорстким формулюванням, відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, — за "невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків". Верховна Рада дала згоду на його звільнення з посади голови СБУ із зазначеним формулюванням.

Зеленський як верховний головнокомандуючий ЗСУ повинен нести разом зі своїм другом Бакановим солідарну відповідальність — за "неналежне виконання або невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків" (ст. 47 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Як особа, яка має диплом про вищу юридичну освіту, Зеленський повинен знати, що діяння, за які він звільнив Баканова, є ЗЛОЧИНОМ, передбаченим ч. 4 ст. 425 КК України — недбале ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Запитання до Зеленського: чому за таких обставин Баканову до цього часу не оголошена підозра у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.425 КК і він не взятий під варту, які інші працівники СБУ, які скоїли злочин?

Чи знову "неначасі?". Минув майже рік після звільнення Баканова.

Невже Зеленський і справді допомагає "своєму другу дитинства з сусіднього двору" уникнути в’язниці за "невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв та інших тяжких наслідків"? Виходить, що так.

Висновки моїх розслідувань підтверджені доказами (свідченнями очевидців, документами, відео/аудіо записами, висновками експертів, спеціалістів та іншими матеріалами), які наведені в цих публікаціях:

1. ЗЕ! "кроти" Москви на Банковій (26.11.2020) 

2. "Служу Росії?" Як спецслужби США виявили ЗЕ! "кротів" Москви на Банковій" (04.09.2020)

3. "Офіс Зеленського — резидентура спецслужб росії" (21.12.2021).

4. Генерал Григорій Омельченко: "Вагнергейт" — пряма дорога Зеленського і Єрмака до тюрми (11.02.2021).

5. Річниця зриву спецоперації по "вагнерівцям": інтерв’ю з Григорієм Омельченком.

Генерали проти «Вовчиці»

У вересні минулого року я опублікував результати розслідування (звіт), яке провів разом з нашою таємною офіцерською  організацією «Український СМЕРШ» («СМЕРТЬ РАШИСТАМ») щодо причин і обставин здачі півдня України, які були опубліковані під заголовком «Президент Зеленський і здача півдня України: злочинна недбалість чи державна зрада?». 

З моменту опублікування матеріалів розслідування минуло майже дев’ять місяців. Ніхто з посадових осіб, включаючи президента Зеленського, глави його офісу Єрмака, урядовців, а також воєначальників, які  були названі мною в публікаціях, офіційно не спростували наведену про них інформацію, не висловлювали на мою адресу претензій юридичного характеру, наприклад, подачі   позову до суду про захист честі і ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

11 і 12 червня ц. р. видання Media Forum і Цензор.НЕТ опублікували (відповідно) мій матеріал «Чонгар української відповідальності» і «Здача півдня України, захоплення Запорізької АЕС, окупація Маріуполя і полон його захисників, підрив Каховської ГЕС, провал операції "Авеню" — це наслідки злочинної діяльності президента Зеленського" (12.06.2023, див. тут:

В цей же день (11 червня) на ютуб каналі із ніком «Вовчиця» появилося відео під назвою «Хто розмінував Чонгар (поіменно) і кому довіряти в ЗСУ. Розслідування Григорія Омельченка», яке було зроблене на матеріалах мого розслідування, опублікованого на сайті Цензор.НЕТ 27 вересня 2022 року (майже 9 місяців потому.

З автором відео «Вовчиця» я не знайомий. Проте підписаний на її канал і регулярно дивлюся і аналізую її відео. Зауважу, що матеріали, які подає «Вовчиця» носять патріотичний характер, озвучені гарною українською мовою, її журналістські аналітичні розслідування професійні, доказові. Сумнівів у їх достовірності у мене як колишнього слідчого і начальника відділу військової контррозвідки СБУ ніколи не викликали.

«Вовчиця» є один із активних блогерів, яка воює на  інформаційному фронті проти російської пропаганди, висвітлює факти корупції, хабарництва,  мародерства, державної зради у вищих ешелонах влади, піддає справедливій жорсткій критиці вищих державних посадовців, включаючи президента Зеленського, главу його офісу Єрмака, урядовців.

Знайомлячись з відео «Хто розмінував Чонгар…» я не помітив  якихось «погрішностей», допущених «Вовчицею», можливо відволікся.

Наступного дня (12 червня) близько 15 години мені зателефонував невідомий, представився (прізвище відомо) і сказав, що за час передування його на посаді ОК «Південь» за оборону перешийків з Кримом не відповідало. За оборону відповідало УВ «Південь» з відповідною вертикаллю управління і пообіцяв: «Я вас диванних експертів зберу в суді і заставлю відповісти за дискредитацію!».

Я відповів: «Ок. Познайомимося в суді. Бажаю успіхів» і порадив уважно прочитати моє розслідування, опубліковані у вересні минулого року виданням «Україна молода» і Цензор.НЕТ  «Президент Зеленський і здача півдня України: злочинна недбалість чи державна зрада?». 

Приблизно через дві години я отримав повідомлення, що питання і претензії не до мене, а до блогерші Любові Стельмахович. Так я узнав, хто така «Вовчиця». Через пару хвилин бойовий генерал прислав мені повідомлення: «Ця (образливе слово…) прикривається Вами» (всі повідомлення збережені).  

В цей же день (12 червня) на сайті «Народний Оглядач» прочитав лист пані Стельмахович («Вовчиці») наступного змісту (цитую):

«Вчора, 11 червня, на моєму каналі вийшло відео «Хто розмінував Чонгар (поіменно)», згідно з висновком Героя України, кавалера ордена ООН "Діяння на благо народів", генерал-лейтенанта, Григорія Омельченка, який провів своє розслідування. Після виходу даного відео в інформаційний простір, мені передзвонили зі штабу ОК «Південь» і заявили, що ні Ігор Палагнюк, ні Андрій Ковальчук, які названі у відео, фактично не були причетні ні до розмінування Чонгару, ні до здачі Півдня України. Я допустила помилку і, як виявилось, суттєву. У матеріалах Григорія Омельченка написано, що «Всю відповідальність за злочинну здачу Півдня України з ознаками злочинної недбалості або державної зради, що призвело до людських жертв та інших тяжких трагічних наслідків, повинні нести в першу чергу президент, верховний головнокомандувач ЗС України Зеленський, глава Офісу президента Єрмак, вище військове командування і члени уряду, які виконали його злочинний наказ (письмовий чи усний – не має значення) і розмінували загороджувальні протитанкові мінні поля біля "Чонгара", "Каланчака", "Чаплинки" і не підірвали мости (або їх розмінували), які з’єднували Крим з материковою частиною Україною, мости на р. Дніпро і мости через водоканали зрошувальної системи Херсонської області». Перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, Григорій Омельченко подав з оговоркою, що дані особи могли обговорювати з президентом Зеленським питання про розмінування мостів, на що я не акцентувала. Тому я визнаю свою помилку, і вношу відповідну поправку у попереднє відео.

Приношу вибачення перед паном Григорієм Омельченком, бойовими генералами Ігорем Палагнюком та Андрієм Ковальчуком, а також прошу вибачення у глядачів, яким я через свою необачність подала не точну інформацію. Мені дуже прикро і неприємно, бо майже за 5 років моєї роботи в інформаційному просторі таку помилку я допустила вперше.

Дякую всім за розуміння і обіцяю бути дуже уважною у підготовці наступних відео. Щиро дякую генералам Ігорю Палагнюку та Андрію Ковальчуку за вірну службу по обороні нашої країни, а також всім бойовим офіцерам і військовослужбовцям. Слава Богу за те, що ви у нас є! Слава Україні і смерть ворогам!".

Шановна пані Стельмахович, Ваші вибачення я приймаю і від імені нашої офіцерської організації «Український СМЕРШ» («СМЕРТЬ РАШИСТАМ») дякую Вам за ваші чудові професійні відео і за поширення наших матеріалів.

Ви вибачилися перед бойовими генералами Ігорем Палагнюком та Андрієм Ковальчуком, а також попросили вибачення у глядачів, яким через «свою необачність подали не точну інформацію».

Ваша поведінка засвідчує, що Ви чесна порядна людина, патріот України і професіонал своєї справи. Бажаю Вам творчих успіхів!  

Думаю, що генерали Палагнюк і Ковальчук також приймуть Ваші вибачення і цей ненавмисний незначний інцидент з випадково допущеною помилкою буде вичерпаний.  

Нагадаю, щоб не забували

На фото: Софія Федина і Маруся Звіробій

«Верховний потерпілий» Зеленський та його представники знову не з’явились у судове засідання у справі проти народної депутатки з фракції «Європейська Солідарність» Софії Федини і ветеранки, волонтерки Марусі Звіробій-Біленької. Не з’явилися також і прокурори. Засідання вкотре перенесли. Про це Софія Федина повідомила 20 липня 2021 року в ефірі телеканалу «Прямий» з Галицького районного суду Львова.

«Я думаю, що він не з’явися не тому, що в нього щільний графік, бо в мене теж щільний графік, як і будь-якої людини. Але він радше не з’явився тому, що боїться наших слів, того що ми піднімаємо найболючіші проблеми, і що ми будемо говорили правду. Боїться того, що люди вірять і довіряють. Тому що маховик репресій проти ветеранів, волонтерів, військовослужбовців і майданівців зашкалює. Остання справа генерала Павловського свідчить про те, що Зеленський хоче здати Україну Москві», – сказала Федина.

Маруся Звіробій-Біленька наголосила, що суспільство має об’єднати свої зусилля проти репресій і переслідувань ветеранів, волонтерів та опозиції.

«Крапка у всіх цих справах буде поставлена тоді, коли її поставить суспільство. Не можна просто так сидіти на дивані і думати, що крапка в політичних репресіях настане», – зазначила вона.

Мітинг у Львові на підтримку Софії Федини і  Марусі Звіробій-Біленької.

«Якщо ми всі будемо сидіти мовчки, то з нас будуть робити лукашенківський концтабір. Разом єдиним потоком, єдиним кулаком ми можемо вибивати нечисть з нашої держави», – говорить Софія Федина.

Нагадую, що Офіс генпрокурора зареєстрував кримінальне провадження проти Софії Федини та Марусі Звіробій через критичне повідомлення у соціальній мережі. «Янелох»-Зеленський у цій справі проходить як потерпілий (наляканий був двома чарівними жінками Софією і Марусею якоюсь міфічною погрозою). ДБР вручило Федині і Звіробій підозри за ч. 1 ст. 346 ККУ (погроза вбивством щодо президента України).

Жах, кошмар, як українки-амазонки налякали «царя-поца Льоню».  Подивіться півтора хвилинне відео «Мама я пішов на війну — «300 єврейців», де Зеленський грає головну роль царя-поца Леоніда.

У липні 2021 року судове засідання перенесли уже вп’яте. Справа не розглянута по суті й досі через неявку на судове засідання  переляканого «верховного потерпілого» Зеленського.

Запевняю бойових генералів, яких «Вовчиця» згадує у своєму відео, що випадкова неточність пані Стельмахович НЕ є її  некомпетентністю, чи навмисним намаганням підірвати довіру до ЗСУ, а тим більше НЕ є виконанням брудного замовлення диверсійних сил. Проте, командування ОК «Південь» не конкретизувало, які «диверсійні сили» воно мало на увазі.

На моє переконання (як професіонал, я знаю як дії вчиняються з прямим, зловмисним умислом/наміром), пані Стельмахович НЕНАВМИСНО, через неуважність  допустила прикру помилку щодо генералів Палагнюка і Ковальчука. Умислу на зведення на них «брудного безпідставного наклепу» у неї НЕ БУЛО. Швидше за все, це трапилося через її неуважність і втому при ознайомленні з великим обсягом матеріалів мого розслідування. І ця помилка чисто випадково вкралася в текст відео, яке вона читала.

Прошу читачів уважно послухати відео «Вовчиці» «Хто здав Гостомель? Хто винний в трагедії Бучі та Ірпеня? Факти/Юрій Бутусов, Джон Сміт».

Звучить нібито переконливо. Запитання:

1). А що ж має у своєму підпорядкуванні командувач генерал Ковальчук (як і його попередник генерал Палагнюк) і яка його зона відповідальності як командувача військ ОК «Південь»?

2). Кому тоді він ставив бойові завдання і за які результати їх виконання відповідав, щоб не допустити злочинної здачі півдня України?

3). Чи знав командувач військ оперативного командування «Південь» генерал-майор Андрій Ковальчук (як і його попередник генерал Палагнюком), що йде розмінування  протитанкових мінних полів навколо пропускних пунктів "Чонгар", "Каланчак" і "Чаплинка" на адміністративній межи з анексованим Кримом і яка була його реакція?

Як бойовий генерал він не міг не розуміти, що це розмінування катастрофічно підриває оборону перешийка Криму і ставить під реальну загрозу оборону всього півдня України, що підтвердили події 24 лютого 2022 року – російські війська швидким маршем (впродовж декількох днів) оточили Маріуполь, захопили Херсон і область, значні території Миколаївської (бої були у самому Миколаєві) і Запорізької областей разом з АЕС, підривом якої путін шантажує світ. Здача півдня завершилася підривом окупантами Каховської ГЕС і страшною екологічною катастрофою, про наслідки якої людство ще не знає.  

Питання: чи доповідав генерал Ковальчук (як і генерал Палагнюк) рапортом (доповідною запискою) по команді міністру оборони чи  головнокомандувачу ЗСУ про реальну загрозу захоплення півдня України, яка виникне при розмінуванні перешийка Криму і вторгнення російських військ?  

Якщо доповідав, то яка була реакція (відповідь) міністра оборони, його заступників чи Головнокомандуючого ЗСУ і його заступників?

«Не скажу», «не бачу», «не чую»

Зручно зайняти позицію трьох мудрих японських мавп: «нічого не скажу», «нічого не бачу», «нічого не чую», або «моя хата скраю, я нічого не знаю», як це зробив, на мою думку, командувач військ оперативного командування «Південь» генерал Андрій Ковальчук – «не мав у підпорядкуванні угруповання військ «Південь», а відповідно, й не керував їх діяльністю, не визначав їм бойових завдань, не відповідав за результат їх виконання».

Бойовий генерал-майор Сергій Кривонос, будучи звільненим із ЗСУ в 51 рік, добровільно знайшов «свою зону відповідальності» — організував 25 лютого 2022 року добровольців, поставив їм бойову задачу по охороні міжнародного аеропорту в Києві «Жуляни» і керував ними.

Генерал-майор Сергій Кривонос і Президент України Петро Порошенко.

Кривонос розповів, яким чином розвивалися події в перші дні вторгнення російських військ (цитую):

"25 лютого, одразу після нападу, я зробив висновок, що противник після Гостомеля може викинути десант безпосередньо у Київ, у аеропорт Жуляни, і виіхав туди онайомитись з обстановкою. Я побачив, що у Жулянах на той момент були відсутні будь-які керівники, які б відповідали за оборону стратегічного об'єкта, і засоби оборони були відсутні. Я зателефонував звідти головнокомандувачу ЗСУ Залужному, повідомив обстановку, і отримав усний наказ взяти під командування оборону аеропорту. За наказом Залужного мені направили партію кулеметів 12,7 мм та 7,62 мм, а також зенітні установки 23 мм. Але це було вже на початку березня.

Я об'єднав усі підрозділи, у більшості з необстріляних людей - прикордонників, срочників з президентського полку, нацгвардійців, добровольців, ветеранів морської піхоти, побратимів з ДУК, та курсантів Військового інституту університету Шевченка, і вжив заходів по обстановці, які вважав за необхідне зробити терміново. Злітна смуга була залита машинним мастилом та перегороджена технікою, усі об'єкти та периметр були підготовлені до протидесантної оборони, налагодив підготовку особового складу та проводив учбові стрільби, щоб зустріти російський наступ. Там був на початку повний хаос, але ми швидко створили органзацію. Усі мої дії були підтверджені керівництвом ЗСУ, а 12 березня Залужний підтвердив мої повноваження особистим наказом. 13 березня мене знов зарахували на військову службу", - навів хронологію подій генерал-майор Кривонос.

Але 29 березня, як стверджує Сергій Кривонос, він прибув до Залужного та дізнався, що наказ про зачислення його на службу "відмінено".

"Я дізнався у керівництві ЗСУ, що зроблено це за наказом верховного головнокомандувача Зеленського. Мені сказали прямо мої джерела: "Наверху вважають, що скоро буде перемога, і після війни має бути тільки один головний герой - верховний, він вважає, що ти будеш заважати йому", - додав генерал-майор.

"Це великий сором, що тепер ДБР вигадало проти мене штучну справу, мене звинувачують, що я робив все належне для захисту України, в той час як верховний головнокомандувач, який провалив організацію оборони країни, тільки давав інтервью з підвалу. Це великий сором для держави, це образа. Вони хочуть показати армії, якій я віддав усе своє життя, щоб мої побратими почали давати проти мене покази. Я думаю, наскільки ж низькою є мораль у наших керівників. Вони думають, що армія буде зраджувати своїх товаришів. Мабуть, так прийнято у "Кварталі", але в армії такі ганебні речі не пройдуть. Кожен військовий розуміє, що нам потрібна єдність, і що війна для нас не завершилась, що це тільки політики готуються до виборів, а ми будемо захищати Україну. Я чесно та законно виконував свій військовий обов’язок по захисту Києва на тому місці, де мене впровадили. Тому ця справа ДБР – це пляма ганьби не на мені, а на самому Зеленському", - підсумував бойовий генерал Кривонос.

Ще один приклад. За вказівко з офіса президента ДБР по надуманим мотивам порушило кримінальне провадження проти бойового генерала, «кіборга» Дмитра Марченка і 11 листопада 2019 року за рішенням суду взяло його під варту.

За даними адвоката Дмитра Марченка, його підзахисного з порушенням законодавства помістили не на військову гауптвахту, а в цивільний слідчий ізолятор, навіть попри те, що прокурор наголошував саме на гауптвахті.

Печерський районний суд Києва призначив заставу в розмірі 76 млн гривень, в Київському апеляційному суді її розмір був зменшений до  20 млн гривень. Неурядова організація «Справа Громад» розпочала кампанію #FreeMarchenko зі збору коштів на внесення застави. 16 грудня 2019 року під час благодійного концерту гурту Ot Vinta!, «Українці своїх не кидають», стало відомо, що понад три тисячі громадян зробили внески на суму понад 1,5 млн гривень. Решта грошей була внесена родиною п'ятого Президента України Петра Порошенка.

17 грудня 2019 року генерал Марченко вийшов із СІЗО під заставу. За його словами, «За час тримання, один місяць» його «один раз вивозили на допит і чотири рази вивозили, щоб тиснути, без адвокатів», а внаслідок накладених арештів на технічну та проєктну документацію Міністерство оборони фактично припинило масові закупівлі бронежилетів.

На другий день після вторгнення росії (25 лютого) генерал Марченко прибув до міста Миколаєва, де був хаос і місто готовилося до здачі ворогу. Марченко організував грамотну оборону міста, якою успішно керував до квітня 2022 року. Вибив російські війська, які прорвалися в Миколаїв, а згодом  звільнив від окупантів Миколаївську область. Діяв високо професіонально. Виходячи з реальної бойової ситуації, змушений був вживати заходи крайньої необхідності (ст. 39 ККУ), щоб бойова техніка не дісталася ворогу.

На фото: «кіборги», оборонці міста Миколаєва полковник СБУ, народний депутат Роман Костенко і генерал Дмитро Марченко

На генерала Марченка, який організував оборону Миколаєва, робився тиск із Міністерства оборони, щоби він не давав коментарі ЗМІ. Про це в інтерв’ю «Радіо НВ» розповів Роман Костенко.

Наприкінці липня 2022 року генерал Марченко повернувся в Миколаїв, де працює над посиленням взаємодії ЗСУ та обласної влади, а також координує  роботу партизанів, серед яких є і члени нашої організації.

13 серпня 2022 року Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім проінформував суспільство, що наразі працює разом з генералом Марченком.

8 березня 2022 року генерал Марченко бу нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Нагадаю, що 4 грудня 2014 року Марченко був удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ст. «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

Панове генерали Палагнюк і Ковальчук, ваші колеги, бойові генерали Серй Кривонос і Дмитро Марченко добровільно визначили «зону  своєї відповідальності», рятуючи Вітчизну від окупантів.

Один організував охорону аеропорту в Києві, другий – оборону міста Миколаєва. В критичних моментах обидва діяли в стані крайньої необхідності (ст. 39 ККУ), захищаючи Україну.

Кримінальні провадження щодо генералів Кривоноса і Марченка до цього часу «висять у підвішеному стані» і не закриті за відсутністю в їх діях складу злочину.

Раджу генералу Ковальчуку та іншим генералам, які згадуються мною у публікації, подивитися ексклюзивне інтерв’ю з Марченком.

ПРОДОВЖЕННЯ читайте за посиланням

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, кавалер ордену ООН «Діяння на благо народів», медалі ЄС “Європа – союз цінностей”, народний депутат України ІІ-VІ скликань, член ПАРЄ (2006-2010), почесний голова СОУ, генерал-лейтенант