Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Щодо бібліотек, то не треба списувати все на те, що нині в усіх Інтернет, вважає письменниця
«Про масове закриття закладів культури, що відбувається в рамках децентралізації, сьогодні чути все більше. Руйнувати – не будувати. Значно простіше закрити клуби, бібліотеки, замість того, щоб вдихнути в них нове життя, – каже Тетяна Череп-Пероганич, редакторка журналу з майже 100-літньою історією, який останні 30 років має назву «Українська культура».
Журналістка за освітою, письменниця приєднується до зорганізованої «Україною молодою» підтримки відомими людьми і лідерами думок існування закладів культури, над якими нависла реальна загроза ліквідації за наказами місцевої влади у районах і селах:
– Щодо бібліотек, то не треба списувати все на те, що нині в усіх Інтернет і нема потреби в запилених бібліотечних стелажах з книжками ще радянських часів. Адже натомість можна закупити сучасні стелажі та ті книжки, що читатимуться, на які завжди є попит.
Адже децентралізація – це багато нових можливостей, в тому числі й грантових. Було б бажання і зацікавленість керівництва громад у тому, щоб їх мешканці зростали духовно і культурно. Чи державі, чиновникам всіх рівнів не потрібний освічений, грамотний, начитаний люд?
Минулого літа під час престуру на Тернопільщину у Теребовлянський район побачила в одному з сіл нове, ошатне, сучасне приміщення будинку культури з арт-простором, бібліотекою, графіком майже щоденних культурних заходів. Висловила здивування, бо це, як для села, справді виглядало круто.
І почула у відповідь, що після створення Теребовлянської ОТГ, громада отримала у своє підпорядкування більше двадцяти приміщень будинків культури і клубів, на утримання яких, звісно ж, потрібно було спрямувати значні кошти з бюджету ОТГ.
Ддя оптимізації бюджетних витрат та підвищення ефективності сфери культури, керівництво громади прийняло рішення про об’єднання вказаних об’єктів. Вони отримали назву Центри культури і дозвілля (КіД).
Після трансформації клуби, бібліотеки націлюють свою діяльність на те, аби втримати молодь в селі, наповнити громаду молодими фахівцями і наблизити надання якісних послуг.
Результати позитивні. Бо в цьому є спільна зацікавленість і влади, і самих фахівців культурного сектору.
Але, як бачимо, так не скрізь. І проблема з закриттям закладів культури викликає занепокоєння.
Хочу ще сказати декілька слів, як письменниця, не як журналістка: найбільше «живих» творчих зустрічей з сучасними авторами, мистецьких фестивалів у містечках та селах в останні роки активно організовували саме бібліотекарі.
Це завжди заповнені місцевими жителями заклади, де відбувалися до карантину подібні заходи. Відчувалося, що людям це потрібно, їх це цікавить.
То навіщо руйнувати напрацьоване, а не дати йому шанс розвиватися далі з ще більшою силою. Культура – це те, що формує з населення націю. Не забуваймо про це.
Ну, й кілька слів про особисте ставлення до книжок. Я народилася в сім’ї, де книжка була на почесному місці. Батьки могли відмовити собі в багатьох речах, але коли їхали куди з села на Чернігівщині, то завжди поверталися додому з новими книжками.
Домашня бібліотека вже моєї родини теж не перестає поповнюватися новинками від колег по перу, іншою цікавою художньою чи фаховою літературою.
Нашому сину вісім років. Рідко коли він засинає без книжки. Коли їх вже назбирується вдома стільки, що не вистачає поличок – віддаємо в бібліотеки чи волонтерам. Любимо читати саме паперові книжки.
Розумна книга нерідко вирішує долю людини. Не знаю, кому належать ці слова, але впевнена, що саме так і є».
Як повідомляла «УМ», 15-річна активістка, учасниця і переможниця багатьох літературних конкурсів Аліна Шевченко з міста Олександрія намагається самотужки врятувати районну бібліотеку імені Дмитра Чижевського від ліквідації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Телеведучий Олег Панюта: Вимагайте від чиновників не чіпати бібліотеки
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>