Поранені і загиблі журналісти на передовій: понад 150 злочинів рашисти вчинили стосовно медійників

«Прекрасний оператор Олесь Навроцький потрапив під обстріл градами. Йому дуже посікло ноги. Стан задовільний. Потребує лікування», - повідомив 27 березня фотограф Іван Любиш-Кирдей, який залишається у Києві і знімкує події та людей  повномасштабної війни росії проти України. 

Медійники продовжують фотографіями, відеокадрами й текстами фіксувати злочини рашистів та подвиги українських захисників – як одне так й інше коле очі брехливим загарбникам,  які мають відповісти за тисячі убитих людей  та зруйнованих міст і сіл.

Російські військові нерідко влучають у тих, хто відкрито декларує «Press»; викрадають журналістів і утримують у підвалах. За  інформацією  Інституту масової інформації, із 24 лютого по 24 березня Росія скоїла 148 злочинів проти журналістів і ЗМІ в Україні.

Ввечері 25 березня, під час виконання редакційного завдання на Чернігівщині, фіксуючи проведення гуманітарного коридору для евакуації мирних мешканців у безпечну зону, російськими військовими була обстріляна колона з цивільним населенням, в якій перебували іноземні журналісти з англомовного каналу TRT World (Туреччина) та спеціальний кореспондент українського  1+1  Андрій Цаплієнко. 

Тож уже рахунок – понад півтори сотні, у середньому три прояви злочинних дій проти об’єктивного висвітлення великої війни, яку росія проти України веде 32-у добу.

Як повідомило видання Irish Independent («Ірландський незалежний»), яке днями за всю історію існування  вперше опублікувало титульний текст українською мовою «Відкриваючи серця разом з кордонами для українців», 29  березня у Дубліні відбудеться похорон їхнього співвітчизника  П'єра Закшевськи (Pierre Zakrzewski),  фотожурналіста, убитого в Україні 14 березня.

Того дня неподалік від української столиці, яку російські війська намагаються захопити з першого дня повномасштабного вторгнення в Україну, у селі Горенка Київської області, загинули оператор американського телеканалу Fox News ірландець П’єр Закшевскі  та українська фіксерка цього ЗМІ Олександра Кувшинова. Під час того ж обстрілу російськими військами було поранено кореспондента телеканалу  Бенджаміна Холла. Всі вони рухалися в одній машині.

Опісля журналістка «Голосу Америки» Марго Гонтар повідомила  у соціальній мережі фейсбук, що Олександра Кувшинова писала їй, що росіяни цілеспрямовано ціляться в журналістів. «Світла, красива, розумна, смішна Саша, працювала з Radioactive, робила кіно, робила журналістику, пробиралась до фактів, сміливо відправилась з фоксами ганяти по фронтовій», - так охарактеризувала 24-річну загиблу колега, яка з нею спілкувалася востаннє 5 березня.

П’єр  Закшевскі назавжди залишиться 55-річним. Він народився в Парижі в сім’ї француженки та поляка, був другим старшим із шести дітей. Фотограф знімкував у багатьох гарячих точках: в Іраку, Афганістані, Сірії.

В Ірпені Київської області 13 березня рашисти розстріляли  51-річного кореспондента громадянина США Брента Рено, який працював до цього  в The New York Times, але в Україну прибув не з їхньою акредитацією. Нинішнім його проектом був  TIME Studios -  про глобальну кризу біженців. Разом із Брентом Рено у машині був фотокореспондент  Хуан Арредондо, який отримав поранення.

Російські військові  цілеспрямовано  6 березня  розстрілювали авто з написом «Преса» та пограбували швейцарського журналіста Гійома Бріке, коли той намагався проїхати у напрямі з Кіровоградської до Миколаївської області. «Це не військові, це путінські вбивці», - сказав поранений репортер  під час спілкування з експерткою Тетяною Поповою, яка записала ексклюзивне інтерв’ю з європейським колегою спеціально для Національної спілки журналістів України.

Репортер із понад 20-літнім стажем Гійом Бріке  понад 20 років був на українському Євромайдані. Також висвітлював збройне протистояння між керованими кремлем сепаратистами та українськими збройними силами на Донбасі. Нинішній візит планував присвятити дослідженню Чорнобильської зони, приїхав в Україну за п’ять днів до початку війни з міжнародною прес-карткою.

 «Моя машина має метрове скло, дуже велике, і на ньому напис «Преса» практично через весь мій автомобіль. 1 м 20 см довжиною білим кольором написано слово «Преса». Не можна не побачити це слово», - розповів Гійом Бріке. Однак росіяни відкрили вогонь по авто без попередження.

Потім забрали гроші, комп'ютер, камеру, всю їжу. Зрештою,  повернули телефон і один фотоапарат. Врешті-решт, окупанти дозволили повернутися на територію, що контролюється українськими військами. Далі Гійому Бріке  допомогли українські медики обробити осколкові поранення голови та руки;  поліцейські організували ночівлю в місті Кропивницькому.

Головного режисера, старшого оператора маріупольського телеканалу «Сігма-ТБ» Віктора Дєдова російська міна наздогнала, коли він був удома 11 березня. Його дружина Наталія із заблокованого рашистами Маріуполя повідомила у фейсбуці:

«Дві міни. Перша – у нашу спальню. Там я і мама. Друга – в нашу кухню. Там – Вітя… Я кричу «Саша!» у відповідь: «Мама, я тут!»… І тільки біля ліфта розумію: не бачу і не чую Вітю… Остання фраза: «Саша, у мене нема світла!» І Саша дає ліхтарик, хоч у кімнаті світло. Сонна артерія. Вітя живе ще кілька хвилин, доходить до коридору і назавжди стає нашим світлим Янголом».

Віктора Дєдова не змогли захоронити. Бо через 4 дні  прилетів  снаряд – і  будинок згорів. «За кілька годин до трагедії ми лежали всі разом на ліжку. Було холодно. Саша мріяв, як знову поїде у Львів. Купить там круасанів, шоколад… А Вітя відповідав: «Синочку, все обовʼязковобуде!»- написаладружинаВіктораДєдова.

Життя оператора телеканалу LIVE Євгенія Сакуна обірвалося у Києві 1 березня, коли російський снаряд влучив у головну столичну телевежу.

Окремі історії – загибель українських журналістів, які стали до лав захисників. Під час боїв з російськими загарбниками під Миколаєвом 2 березня загинув журналіст Віктор Дудар. Одразу у перший день війни, 24 лютого,   він пішов до військкомату - аби у складі Збройних сил захищати Україну. Більше 10 років Віктор Дудар працював штатним журналістом львівської газети «Експрес».  Вів військову тематику, проводив журналістські розслідування.

У 2014-2015 роках Віктор Дудар був добровольцем  на Донбасі, долучившись до 80 десантно-штурмової бригади.  Потім  став резервістом.

Війна  у бою 18 березня забрала життя запорізького журналіста, головного редактора Afisha.zp та misto.zp.ua Олега Якуніна, який, не вагаючись, в перші ж дні війни теж став воїном. «Завжди захищав слабкого і не мовчав, коли бачив зло, - написала його дружина Олена. -  Він любив море і хорошу музику, мріяв, що наші діти житимуть кращим життям у найкращій країні світу - вільній Україні».