Під Галичем на Прикарпатті освятили пам’ятник на могилі письменника Степана Пушика, фото

Пам’ятник відомому українському письменнику, громадському діячеві, лауреату Державної премії імені Тараса Шевченка Степану Пушику встановили і освятили на його могилі у селі Вікторів Галицької міської територіальної громади на Івано-Франківщині цими днями. 

Пам’ятник символізує три віхи творчості Степана Пушика – поезію, прозу та фольклор.

Церемонія освячення пам’ятника відбулася за участю родини письменника, його колег по перу, односельців та відомих прикарпатців.

Як повідомляє Україна молода, про це інформують ЗМІ Прикарпаття.

Монумент являє собою скульптурну композицію з трьох кам'яних брил-стовпів, на центральній з яких викарбувано погруддя письменника.

Присутній на церемонії письменник Ярослав Ткачівський згадав про Степана Пушика, як державотворця, та відмітив борг суспільства перед його генієм.

“Не смію сказати, що Степана Пушика нема… Ще три роки тому в “Українській літературній газеті”, на сторінці в Facebook, а також у газеті письменників у “Літературна Україна” я написав, що “ПУШИК – ЖИВИЙ!..”. Бо Поет продовжує жити в своєму Слові. Стверджую так донині й надалі буду засвідчувати, що він живий”, – каже Ткачівський.

Він також уродженець Вікторова, тож запропонував вшанувати відомого односельця на його малій батьківщині, назвавши на честь Пушика одну з вулиць.

Скульптором оригінального пам’ятника став відомий митець зі Львова Володимир Семків. Свого часу він створив і постамент, встановлений на вулиці Шевченка в Івано-Франківську – монумент висотою понад 2 метри з бронзовим погруддям на 9-ти металевих листах, що символізують щоденник Пушика. У Вікторові також не обійшлось без символізму.

“Пам’ятник складається з кількох елементів. Надгробна плита розколота – це є символом того, що душа поета ніколи не буде під землею, вона виривається до неба. Три елементи – бюст і дві стели – символізують три віхи творчості Степана Пушика: фольклор, прозу і поезію. На звороті вибиті назви трьох його знакових книг: “Галицька брама”, “Стражгора” і “Золотий тік”. Він заповідав поховати його тут – на цій горі. Це так звана Пушикова гора. Він хотів лежати поміж людьми, а не десь окремо. Ми намагалися зробити те, що написано в його заповіті”, - розповідає син знаного письменника Тарас Пушик.

“Усяка оригінальність, сама по собі викликає захват, а тут ще й такий символізм! Це була людина, яка робила епоху!”, – згадав про доброго друга Зіновій Шкутяк, колишній мер Івано-Франківська.

Творчість видатного прикарпатця захоплює своєю глибиною – вважає голова Конгресу української інтелігенції м. Коломиї Ольга Руданець. І додає, що творчість Пушика – неоране поле для літературознавців, літературних критиків, для всіх, хто займається вивченням історії української літератури.

“Він був першим головою “Просвіти” області, він був дзвонарем, тим, хто кличе за собою. Він був тим, хто не просто світив, а горів. Тому, мабуть, і дочасно відгорів. Але перш ніж згоріти, він засвічував дорогу іншим. Це людина, яка буде постійно присутня серед нас, в українській нації, в українському менталітеті”, – додала пані Руданець.

Присутні цитували вірші поета:

«…І вірю я, коли мене не стане,

Коли мене на цвинтар віднесуть,

Й похмурий день освітить цвіт каштанів,

Які мене, вкраїнця, пом’януть».  

С. Пушик, 1986 р.

«Любіть тоді, як я ще є

(Всім небагато жити),

Ще грає серденько моє:

А вмру – кого любити?». 

С.Пушик, 1986 р.

ДОВІДКА «УМ»

Степан Григорович Пушик – український письменник, літературознавець, фольклорист, журналіст, громадсько-культурний і політичний діяч, кандидат філологічних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, Мирослава Ірчана, О. Копиленка, Міжнародної літературної премії імені Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку.

Автор багатьох поетичних та прозових збірок, фольклорних записів, книжок для дітей, літературознавчих та краєзнавчих праць, розвідки про карпатське коріння Т. Шевченка «Славетний предок Кобзаря», дослідження про «Слово о полку Ігоревім», про слов’янську та праукраїнську міфологію («Бусова книга»), повість про Володимира Івасюка («Блискавиці б’ють у найвищі дерева»).

Степан Пушик — автор одного з найбільших рукописних щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких до 200 сторінок.

Степан Пушик обирався народним депутатом до Верховної Ради України першого демократичного скликання. Входив до опозиційної Народної Ради. Пізніше був депутатом Івано-Франківської обласної ради шостого скликання.

Степан Пушик відійшов у вічність на 75-му році життя у ніч на 14 серпня 2018 року. 

Як повідомляла "УМ", два роки тому в Івано-Франківську відкрили пам'ятник Степану Пушику.