Помер поет та критик Михайло Шалата

На 84-му році пішов у засвіти Михайло Шалата – член Національної Спілки Письменників України, поет, критик, літературознавець, професор, лауреат літературних премій Маркіяна Шашкевича, імені Б. Грінченка, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, почесний громадянин Дрогобича

Як інформує УМ, про це повідомляє Українська літературна газета.

Михайло Шалата — автор поетичних збірок «Зоряне переджнив’я» (1964), «Із плину літ» (1992), «Копа» (1997), «Грабина» (1999), «Вітусина книжка» (для дітей; 2001), «Рік» (2003), «Вітри відродження» (2005), «Ім'я Шашкевича» (2005; 2014), «Наша доля» (пісні на його слова; 2007), «Перед Покровою» (2013), «Вибране» (2014); літературознавчих і публіцистичних книжок: «Маркіян Шашкевич» (1969), «Юрій Федькович» (1984), «Місто в підгір’ї Карпат» (1991), «Година для праці настала» (1997), «Юрій Дрогобич і його доба» (2000), «Будителі» (2011), «Світова великість поета (Іван Франко)» (2012).

Окремі вірші, статті перекладені англійською, білоруською, польською, сербською, російською мовами та есперанто.

Він народився у 1937-му. Дитинство і юність його припаде на голодні й холодні воєнні роки, змін держав і кордонів, післявоєнних заграв боротьби із окупантом.

З його ініціативи у Дрогобичі поставлено три пам’ятники, які надають містові неповторного культурного колориту: Іванові Франкові, Тарасові Шевченкові, Юрієві Котермакові-Дрогобичеві.

Із 1964 року він незмінно пов’язаний із Дрогобицьким педагогічним інститутом (далі – університетом), біля трьох десятиліть був тут завідувачем кафедри української літератури. Нині професор Михайло Шалата продовжує читати студентам лекції, займається науковою роботою.

Як викладач вищого освітнього закладу, професор Михайло Шалата випустив у світ із свого «духа печаттю», без перебільшення, кілька тисяч студентів. Більшість із них нині в школах навчають нові покоління української мови й літератури; є й ті, хто на фронті боронить рідну землю від російських загарбників, й ті, хто відстоює інтереси Української держави на дипломатичній службі. Кілька його випускників стали кандидатами наук і докторами, доцентами і професорами.

Уже через кілька років після приходу до вищої школи він увійшов в простір українського літературознавства своєю монографією про Маркіяна Шашкевича («Маркіян Шашкевич: Життя, творчість, громадсько-культурна діяльність», 1969).

Ця літературно-критична студія й на сьогодні залишається найповнішим і найґрунтовнішим дослідженням постаті поета на тлі епохи першої половини ХІХ віку, історії зародження й становлення галицького літературного Романтизму, а разом із тим – історії початків народження у межах Габсбурзької монархії у Східній Галичині з русинів українців й формування модерної української нації, розділеної кордонами двох імперій.

Далі були вдумливі публікації професором Шалатою творів М. Шашкевича та інших членів «Руської трійці», зібраного ними фольклору, перевидання «Русалки Дністрової». Разом із усім він підготував цілу низку видань творів інших авторів української літературної класики – Миколи Устияновича, Юрія Федьковича, написав серію статей-досліджень про Івана Франка, Степана Коваліва, Наталю Кобринську, Ірину Сеник, Любу Проць та багатьох інших.

Логічним продовженням монографії про Маркіяна Шашкевича є й його монографія «Юрій Федькович: Життєвий і творчий шлях» (1984), де творчість буковинського письменника представлена у контексті національного пробудження ще однієї провінції Австрійської (Австро-Угорської) імперії – Буковини. Цю тріаду вивершує, а одночасно й розпочинає монографія про ренесансного ученого XV віку Юрія Котермака із Дрогобича, викладача кількох європейських університетів, поета, який творив латинською – мовою науки і культури Середньовіччя та Відродження.

А, опріч усього, його дослідницький ужинок – кілька сотень наукових, науково-популярних статей та статей для різних енциклопедій, і, звичайно ж, публіцистики.

Не менша вагомою гранню таланту Михайла Шалати є й його поетична творчість. Перша його збірка «Зоряне переджнив’я» вийшла у Симферополі (1964). Через роки неопубліковане й писане в шухляду, й та поезія, що народилася на переломі епох, увійшли до збірок «Із плину літ» (1992), «Великдень» (1997), «Грабина» (1999), «Вітусина книжка» (2001), «Рік» (2003), «Ім’я Шашкевича», «Вітри відродження» (2005), «Вибране» (2014).

У рецензії на останню збірку поезій Михайла Шалати «Вибране» професор Микола Ільницький зауважив дуже важливу деталь цілісного образу ювіляра: «Якби мене спитали, якій галузі творчої діяльності поета і вченого професора Михайла Шалати віддати перевагу – науковій чи поетичній, – я б, мабуть, не знайшов однозначної відповіді. Не тільки тому, що обидві вони постійно розвивалися рівнобіжно, хіба що час від часу одна примовкала, поступаючись іншій, не тому, що одна могла мати одну категорію прихильників, інша – іншу, а тому, що вони постійно так тісно перепліталися між собою мотивами, образами, ідеями, настроями, що й роз’єднати їх неможливо. У часи, коли зелене світло мали хіба що „хайживістські ямби”, вони якщо не зовсім замовкали, то говорили стишено, а в моменти відпруження, а відтак незалежності, визволялися з-під фігури умовчання, обидві здобувалися на повний голос».