Знаєте, я люблю газети. Так приємно після обіду посидіти у кріслі, проглядаючи свіжу пресу. Не будь–яку, зрозуміло. Моя улюблена газета — «Україна молода», хоч сам я, м’яко кажучи, не зовсім молодий: 10 червня мені, як кажуть, стукне (сподіваюся, не дуже боляче) 75 років...
Кримські татари відзначили 66–ту річницю виселення їх із Криму до Казахстану. Про це всі знають — і газети, і телебачення постійно нагадували. А в мене запитання: чому мовчать про спецпереселення 22 травня 1941 р.? Рівно за місяць до війни нас вхопили, як не знаю яких злочинців, і повезли до Казахстану, де спека в червні доходила до 40 градусів.
Вражає подібність соціально–політичної ситуації в Україні, нинішньої та 100–річної давнини, як її бачили наші письменники. Здається, прогрес оминає нашу землю.
Ще 150 років тому Козьма Прутков опублікував «Проект: О введении единомыслия в России». Нинішня Росія, правонаступниця СРСР і Російської імперії, ще не дійшла до такої однодумності, як у СРСР, але імперського рівня вже досягла (є «сильна рука», встановлено «керовану демократію»). Для «регіоналів» (і комуністів) ідеалом є Росія, вони хочуть ввести й у нас однодумство; сильну вертикаль уже побудовано, обіцяють навести порядок. Цілковитої однодумності Президент досяг з урядом і з «губернаторами».
Нещодавно у своїй поштовій скриньці серед звичайної кореспонденції я надибав святково законвертовану листівку. Ця епістола (з грецької мови — урочисте послання) своїм змістом спричинила відчуття глибокої образи, огиди та обурення. Що ж таке «відмочив» мій неочікуваний адресант?
Що ж стало приводом для відкриття пам’ятника Сталіну в Запоріжжі? Чому в Запоріжжі, а не в Донецьку? Чи буде пам’ятник Сталіну в Донецьку? Чому влада, незважаючи на міжнародне засудження тоталітарних режимів і резолюцій ПАРЄ, спокійно сприйняла встановлення пам’ятника?
Пане Президенте! Ми розуміємо, що Ви займаєте набагато нижчу сходинку в ієрархії спецслужб Росії, ніж ваш міністр освіти і науки Табачник, який дозволяє собі обпльовувати, принижувати Україну, українців і Вас у тому числі як громадянина України, як українського Президента. І ви мовчите! І, незважаючи на масові протести освітян, батьків, учнів, студентів, професорів, громадян України, й далі тримаєте його на посаді міністра.
Про істину можна сперечатися. У кожного вона своя, а от факти — річ уперта.
Глава держави. Отже — держави, а не якоїсь її частини. Молода Українська держава таки спромоглася на такого главу в 2004 році. Новий Президент Віктор Ющенко відразу запропонував Універсал співпраці, а сокиру війни закопати. Всі підписали, окрім БЮТівців. Вони ще й козиряли тим. Це був початок ганебного кінця.
Квітень — другий місяць весни. Природа радіє, квітне. Тільки чомусь квітень — чорний місяць для України. У квітні народилися Катерина II — кривава, Ленін, Гітлер. У квітні Чорнобиль розділив долю багатьох українців на до і після аварії. У квітні 2010 року було підписано ганебний газово–чорноморський договір.
