Псевдополковник і псевдовчений Д. Табачник спробував навісити ярлики колабораціоністів на Степана Бандеру та Романа Шухевича. Але обґрунтувати це він не спромігся, не здатен; але ж саме доказовість відрізняє науковця від політикана.

Черговий керівник у черговий раз послав народ України у... «світле майбутнє». Послання Януковича парламенту нагадує заклики ЦК КПРС: забезпечити, підвищити, розширити. У ньому кожний може знайти щось приємне на свій смак. Ліві (а також незаможні) щасливі, що не згадано про підвищення пенсійного віку (хоча у програмі реформ це передбачено). Праві та багаті радіють проголошеному завершенню приватизації, олігархи вже займають чергу (чергу обіцяно загальну, але розподілятиме сам гарант).

Зараз модно обзивати Президента України Віктора Ющенка зневажливими, а то й лайливими словами. Таке мовиться про людину, яка доклала і докладає колосальних (інколи надлюдських!) зусиль, щоб підняти українців з колін, розкрити їм очі на те, хто вони і хто їхній ворог. Зроблене Віктором Ющенком для України співмірне хіба що з тим, що зробили для України геніальний Іван Мазепа або не менш славетний Степан Бандера.

У травні минуло 137 років від дня смерті великого сина України, поета–класика, першого міського лікаря Ялти, громадського діяча Степана Руданського (1834—1873). Отож ми з правнучатим племінником поета Олексієм Боржковським, підполковником медичної служби, вирушили до Ялти на поетову могилу, щоб уклонитися пам’яті славного українця.

Всевишній створив Світ: живий і неживий (за уявленням людей) і у спадок обом їм дав пам’ять. Найпростішим прикладом неживого світу є сплави на основі нікелю, які «пам’ятають свою форму». А чи є у живому світі істота, яка не має пам’яті? Нема. Чи є у світі народ, який не має національної пам’яті? Навіть чисельно малий народ пам’ятає свій рід, свою мову і звичаї.

Не перестаю дивуватися Ганні Герман, її пишномовності та тій енергії, з якою ця речниця Віктора Януковича подає свого шефа як найбілішого і найпухнастішого з усіх білих і пухнастих. При цьому пані Ганна не марнує жодної нагоди кинути камінь у город лідерки БЮТ. Зокрема, нещодавно, після київської зустрічі президентів України і Росії, Ганна Герман сказала, що «Юлія Тимошенко колись ганебно себе повела, коли прем’єр–міністр Путін відкрито образив Президента Ющенка, а вона у відповідь хіхікнула». На думку пані Ганни, Ю. Тимошенко повинна була сказати: «Вибачте, ви зараз образили керівника моєї держави».

Торік я власним коштом перевидав книгу учасника визвольної боротьби Андрія Бобюка «Зацьковані собаками». Це повість про боротьбу повстанців проти бандитів НКВС. На якийсь прибуток не розраховував — на такій справі не заробиш. Та й ті, хто має на думці лише заробіток, навряд чи займаються патріотичними справами.

Шановний пане Юрію! Прочитав у одній із газет вашу статтю «Влада темряви». Правдиво і самокритично: «Впала українська держава..., виник російський протекторат Януковича..., провина лягла на всіх нас... за рідне наше зрадництво, ліниво–байдуже малоросійство». А далі — у стилі Яворівського, Поповича, Кравчука, Лук’яненка, Луценка, Лосєва...: «Віктор Ющенко — головний конструктор нашої поразки — роль свою зіграв бездарно, не здійснив необхідних реформ, очікуваних суспільством, і не модернізував державу».