День працівників сільського господарства позаторік довелося зустрічати в досить незвичній компанії. Пиятика в колишній колгоспній конторі. Поруч сидять директор СТОВ, його заступники і... — ні, не голова райдержадміністрації і не начальник райсільгоспуправління, бо сільгосппідприємство не належить до «крутих», — керівник районної філії одного з провідних українських банків. Кредитор і позичальник на кшталт тих, що досі вважалися злісними неплатниками, разом піднімають чарки за те, щоб вродило й наступної осені, — чим не картина для пензля художника!
Але я точно знаю, що торік вони разом не пили. І в листопаді, швидше за все, не вип’ють. А все тому, що неврожай змусив 40 відсотків господарств зернової зони не повертати минулорічні кредити, а пролонгувати їх до 1 жовтня 2004 року. Як повідомив міністр аграрної політики Віктор Слаута, йдеться про чималу суму — 875 мільйонів гривень. «Влетіли» в копійку переважно потенційно перспективні господарства-середнячки з досвідченими керівниками, які намагалися «вписатися» в жорсткі умови сучасного бізнесу. Це означає, що нині вони не можуть розраховувати на нові позички. А скоро ж — весна...

У кожному українцеві сидить селянин, і це його певною мірою рятує від перманентної економічної кризи. Навіть тих городян, що до Кучми у різновидах лопати не розбиралися, а за його правління таку картоплю вирощують, що й ви позаздрили б! Біда — вона, звичайно, навчить, однак для цього треба мати щось не тільки в голові, а й у спинному хребті — безумовний набір землеробських рефлексів.

Мода на льняні вироби у столичних бутіках різко підвищила привабливість українських льонокомбінатів. За радянських часів їх було два — у Рівненській і Житомирській областях. І обидва за часи незалежності пережили однакову долю: брак сировини, простої, глибока криза, процедура банкрутства. Інакше й не могло бути, якщо зважити, що господарства Полісся порівняно з 1990 роком майже в десять разів скоротили посіви льону-довгунця. Колись ця технічна культура займала 210 тисяч гектарів, а зараз — усього 23 тисячі. Урожайність льону «впала» на 60 відсотків, тож чи варто дивуватися, що більшість льонозаводів не завантажені сировиною навіть на 30 відсотків? Інвестиції — єдиний шлях поставити експортоспроможну галузь на ноги.

Для забезпечення комплексу весняно-польових робіт хліборобам Полтавщини потрібно 33 тисячі тонн світлих нафтопродуктів, себто бензину і «дизельки». Припасли ж вони їх поки що менше третини до потреби — 10 тисяч тонн. Про це минулої п'ятниці на прес-конференції у Полтаві повідомив журналістам голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко. Неважко здогадатися, що найвищою загатою на шляху «струмка» паливно-мастильних матеріалів до поля стає хронічна нестача коштів у сільгоспвиробників. Останні, звісно, сподіваються на те, що напередодні посівної їм підставлять плече банки.

Приватизація земельних ділянок обростає найрізноманітнішими махінаціями. Але такого нахабства досі зафіксовано не було, розказує «УМ» Віктор Біланенко, слідчий Корсунь-Шевченківської районної прокуратури Черкаської області. Справа в тому, що землевпорядник Нетеребської сільської ради два роки підряд видавав своїм односельцям ... фіктивні державні акти, які начебто засвідчували їхнє право на приватну власність на присадибну ділянку.

Дніпропетровська агрофірма «Наукова», колись суперпотужне господарство, розквіт якого напряму пов'язували з Павлом Лазаренком, буде розпайована. Понад 5 тисяч селян мають шанс отримати «вольну» — вийти зі складу державного підприємства, яке досі належало Українській академії аграрних наук, із законно заробленими паями. Дніпропетровська обласна рада минулої суботи дала згоду на передачу майна науково-виробничої дослідної агрофірми «Наукова» з державної до комунальної власності. Про це повідомив журналістам заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Микола Волосянко, який очолював тимчасову робочу групу з питань передачі майна. За рішення проголосували 40 із 70 депутатів облради. Волосянко зазначив, що передача «Наукової» до комунальної власності дозволить розпаювати землю підприємства, на чому з 2002 року наполягають її працівники. «Мета одна — віддати людям землю», — заявив заступник обласного голови.

Ніякої статистичної фальсифікації даних про урожай зернових у 2002 році не було. Такого остаточного висновку дійшла Генеральна прокуратура після численних перевірок даних Державного комітету статистики. Принаймні досі жодних офіційних документів про те, що позаторік зібрали не 38,8 мільйона тонн зерна, а менше, до статистиків не надходило. Про це повідомив Олег Прокопенко, начальник управління статистики сільського господарства і навколишнього середовища Держкомстату, повідомляє АПК-інформ.

Добре, що корови не літають, а то б вони знялися й перелетіли з господарств Луганщини в області, де до них ставляться більш гуманно. Залишивши благословенний регіон геть без м'яса. Те, що корівок луганчани ріжуть, визнав і сам голова Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов. На недавній апаратній нараді, присвяченій проблемам села, як повідомляє його прес-служба, обласний керівник відзначив, що за минулий рік в області було вироблено 64,6 тис. тонн м'яса. Це приблизно по 70 грамів на одного середньостатистичного мешканця краю щодня. Суттєво менше, ніж передбачено затвердженим Кабміном мінімальним прожитковим мінімумом, зате аж на 15 відсотків більше, ніж за попередній, 2002-й, рік.

У 2004-му уряд дотуватиме виробників м'яса за минулорічною схемою. Про це, відповідаючи на запитання «УМ», повідомив заступник міністра аграрної політики Юрій Мельник. Він визнав, що розробка відповідного спільного наказу Мінагрополітики та Мінфіну дещо затримується, але пообіцяв, що незабаром довгоочікуваний документ побачить світ: механізм виділення дотацій уже відпрацьований агрочиновниками і зараз перебуває на узгодженні у фінансистів. «Уже найближчим часом механізм буде прийнятий», — пообіцяв Юрій Мельник.

Про свою малу батьківщину — Чорнобаївський район Черкаської області — 54-річна Валентина, котра нині мешкає в селищі Комишани Херсонської області, не забувала й навідувалася сюди частенько, привозячи та продаючи городину. Але ніхто не знав і не відав, що пристойна жіночка, мати цілого нібито законослухняного сімейства, окрім вторгованих у рідних краях грошенят, возила додому ще й яловичину.