Справу порушили за статтею «умисне вбивство». Проте кого конкретно і в чому підозрюють, правоохоронці не повідомляють, окрім того, що триває досудове слідство. Як розповіли в Центрі громадських зв’язків Миколаївського обласного управління міліції, кримінальне провадження відкрили ще 2 березня — в день смерті Володимира Чайки.

Херсонський бавовняний комбінат (ХБК) ліквідований як юридична особа. Єдиний «плюс» від ліквідації — повний розрахунок iз зарплат. Сума заборгованості за працю станом на 4 березня становила приблизно 13 млн. грн. Однак подальша доля заводу, швидше за все, вже не буде пов’язана з профільною виробничою діяльністю.

Висновок судово–медичної експертизи однозначний: пацієнт не виконував рекомендації медиків і згубив своє здоров’я непомірними фізичними навантаженнями. Вчора у Миколаєві оголосили загальноміський траур. Похорон перетворився на стихійний мітинг городян, який зібрав більше 10 тисяч людей. На центральних вулицях обмежили рух транспорту. Щоб усі бажаючі змогли попрощатися з мером, труну встановили на по­стаментi в холі Миколаївської облдержадміністрації. Провести в останню путь прийшли як народні депутати, так і чиновники міського та обласного рівнів. Серед віп–персон — колишній мешканець Миколаєва і нинішній радник Президента Анатолій Кінах.

Через три місяці вийшла з коми трирічна дівчинка, яка впала з висоти третього поверху в одному з торговельно–розважальних центрів Херсона. За словами лікарів, те, що дівчинка вижила з такими травмами, — диво.

Два дні не дожила до свого дня народження — 102–річчя — довгожителька з Каланчака. Бандит убив її ножем, пограбував будинок, а після цього інсценував пожежу.

Сім місяців життя, проведених на іракській війні у складі українського миротворчого контингенту, для отця Іоасафа Перетятька склалися в окреме маленьке життя. Так вийшло, що в 2004 році він опинився серед перших священиків, яким випало замінити на війні посаду комісара. Йому доводилося причащати солдатів під свист куль і відпускати гріхи, не знімаючи бронежилет в умовах жахливої спеки. «Саме там, у «гарячій точці», я відчув, наскільки віра може допомогти людині вижити та зберегти свою гідність», — ділиться з «УМ» нинішній насельник київського Свято–Троїцького Іонинського монастиря Іоасаф Перетятько. На війну поїхав без роздумів, хоча рішення їхати до Іраку прийняв не самостійно. «Як київський чернець я підпорядкований священноначалію, — пояснює архімандрит Іоасаф. — І так уже склалося, що моя кандидатура підійшла за всіма параметрами: пройшов строкову службу і якраз був у віці 30 років. Викликали мене і сказали: «Їдь на війну. Як священик, ти там більше потрібний!».

Селяни впевнені: якщо Мінприроди не дозволить відстріл вовкособак, невдовзі мiсцевi мешканцi самі стануть жертвами хижаків. Щодня люди знаходять на подвір’ях обгризені кістки собак та корів. «На моїх очах вовк розірвав величезну кавказьку вівчарку, — пригадує жителька села Покровка Леся Хомутянська. — Я ледве встигла заскочити в будинок. Родина шокована, адже наша хата розташована не на околиці, а в самому центрі села». Скарги мешканцiв довколишнiх сiл не діють: екологи стверджують, що хижаки проживають у заповідній зоні, тому відстріл уже чотири роки заборонено. «Я нарахував три зграї — до 26 вовкособак, — розповів «УМ» дільничний інспектор відділення парку «Білобережжя Святослава» В’ячеслав Твердовський. — Тоді як за нормами їх має бути не більше 2–3 особин».

Трагічно завершився стихійний мітинг людей, які на знак протесту проти скандальних ДТП перекрили трасу «Миколаїв—Одеса» в районі селища Варварівка. Двома днями раніше на Миколаївщині сталася трагедія: начальник Держ­автоінспекції Снігурівського району майор міліції Олег Палій на своєму автомобілі «Мазда» збив на пішохідному переході на смерть чоловіка.

Жителі вулиці Генерала Карпенка заявляють, що на місці гойдалок підприємець Анатолій Чайка хоче побудувати висотку. Відтак мешканці, які взяли участь у стихійному мітингу, руками зривали з дерев’яних стовпів листи гофрованого заліза. Одразу по цьому на звільнену територію кинулися радісні діти.

Статую з бетону зруйнували кувалдою. До цієї «терористичної акції» двометровий монумент близько 70 років простояв без пригод навпроти одного з промислових підприємств міста. Після розвалу СРСР він залишився нічийним і не значився на балансі жодної з міських організацій.