Коли коханий чоловік не відповідає тобі взаємністю, «ситуацію слід відпустити». Знайома фраза? Одна–єдина мозкова звивина редакторів жіночих журналів радить чинити саме так. Відпустити, простити і шукати щастя з іншим. Цікаво, а чи можна екстраполювати дану схему на стосунки зі своєю країною? Припустимо, є шоста (чи двадцять шоста) частина суші, яку ніяк не вдається закохати в себе. Ти вже й так, і сяк — б’єшся як риба об лід — а толку ніякого. За твоє ж жито тебе ще й бито. Причому в буквальному розумінні слова.

«УМ» уже писала про те, що, за підрахунками директора метрополітену Петра Мірошникова, собівартість однієї поїздки цим видом транспорту становить щонайменше гривню 68 копійок. На вчорашній прес–конференції пан директор знову вдався до математичних викладок, повідомивши, що з початку наступного року згадану суму наблизять до нової ціни за жетон. Тобто він коштуватиме близько двох гривень. Щоправда, при цьому зберігатиметься система пільг та диференційований підхід до оплати проїзду.

Колись часто згадували про те, що за роки існування Верховної Ради тільки двоє депутатів були обрані до парламенту, перебуваючи за ґратами. У часи мажоритарних округів виборці підтримали у такий спосіб Андрія Шкіля та Михайла Бродського. Згодом почала «обростати м’ясцем» інша цифра — кількість тих, хто знайшов «вихід» раніше за «фінальний свисток». Добровільно відмовились від прохідних місць у списках Левко Лук’яненко та Ігор Юхновський. Обидва посилалися при цьому на свій солідний вік. Але щоб із Ради йшли молоді політики — такого ще не було. Тож вітаємо «піонера», нині у світлі рампи — Святослав Вакарчук.

Ось і минули перші два тижні з початку нового навчального року. Теперішні школярі та студенти разюче відрізняються від своїх «колег», якими ті були років десять тому. Й не тільки наявністю мобільних телефонів та ноутбуків. Кожній епосі — свою освіту. Авторка цих рядків застала в середині 90–х цікавий період розшарування середніх шкіл на рядові та елітні. Я сама ходила найматися в один терміново зліплений із нічого ліцей для «крутих», пропонуючи там послуги викладача давньогрецької мови. Керівництво ліцею так квапилося набрати до викладацького складу найбільших «екзотів», що взяло мене без жодної програми чи попереднього тестування. Це була, звісно, чистої води авантюра. Пам’ятаю, як з директорського кабінету виходив тоді щасливий учитель есперанто (він отримав роботу), а під дверима своєї черги чекали я та ще один священик. Батюшка сердито блимав на мене оком, побоюючись, як би хто не перебив у нього латину. Бідні діти, на голови яких звалились відразу стільки можливостей, — чи пам’ятають вони ще, що «офіс» означає давньогрецькою «змія»? Але лірику — набік. Сьогодні «УМ» згадує, якою була освіта в Києві до революції. І починає з найменших вихованців — із тих, хто ходив до дитячих садочків.

Традиція викладати з квітів та декоративних рослин різні фігури досі стосувалася тільки київського «Співочого поля» і однієї–єдиної дати — Дня Незалежності. Поза тим на київських клумбах глухо, як у танку. І так само нудно та одноманітно. Тим приємнішою оку та серцю була ініціатива «Київзеленбуду» відзначити 70–річчя створення Шевченківського району (який Черновецький скоро ліквідує) виставкою квітково–дизайнерських викрутасів. Виставка розміщена в парку біля метро «Дорогожичі».

У перервах між сесіями (якими столичні депутати себе не надто перевтомлюють, бо попередня відбулася 28 серпня, а наступна розпочнеться 18 вересня) активно працюють комісії Київради. Одна з них — з питань земельних відносин — опікувалася концепцією розташування у столиці багатоповерхових будинків. Друга — бюджетна — вишукувала шляхи поповнення міської скарбниці. Результати роботи, як завжди, вражають.

— Олександре, грандіозну ідею нашого мера легко буде втілити в життя?
— Сподіваюсь, що ні. Профільна комісія Київради її не підтримала.

На сьогодні депутати Київради ще не ухвалили жодного рішення з приводу підвищення вартості проїзду в комунальному транспорті. Але незабаром, очевидно, ухвалять. Бо тиск, який на них чинять комунальники, зіграє роль краплі, що точить камінь. Ба, навіть не однієї краплі, а цілого осіннього дощику, який нудно стукає в шибки вікон із одним і тим самим мотивом: гроші, гроші, гроші...

«Україна молода» не складала рейтинг найбільш ідіотських ідей та вчинків Леоніда Черновецького (більш «парламентського» слова тут ніяк не підбереш). Хоча можна було б пригадати і намір запустити поромну переправу через Дніпро, і перетворення ще донедавна «нормальних» комунальних ЗМІ у інвалідів підлабузництва. Можна по–різному оцінювати прийнятий Київрадою бюджет міста, скандали з відведенням земельних ділянок, забудову історичних частин столиці, продаж «Київгазу» та «Київводоканалу» тощо. Планка царя Мідаса (це коли ти псуєш усе, до чого не доторкаєшся) була піднята Черновецьким так високо, що побити власний рекорд у «мера всіх киян» не було жодних шансів. Але ні, він зумів. На порядку денному — ідея скоротити кількість міських районів з десяти «штук» до п’яти. Браво, Леоніде Михайловичу, гірше просто нікуди! А можна попросити на біс віддати Лавру Сандею Аделаджі? Просто так, для симетрії вчинків. Києву втрачати вже нічого: ми стояли на межі прірви і зробили великий крок уперед.

Як відомо, цього тижня депутати від БЮТ та ПР прийняли зміни до Закону «Про Службу безпеки України», якими, зокрема передали право призначати керівника СБУ Верховній Раді. Доти СБУ належала до президентського «арсеналу», адже кандидатуру очільника Служби пропонував глава держави. Тоді ж парламентарії спробували затвердити головою СБУ Валентина Наливайченка, але він набрав рівно нуль депутатських голосів. Відтак почали говорити про можливе призначення на досі вакантну посаду Миколи Маломужа — керівника служби зовнішньої розвідки. Сам Наливайченко, залишившись з абревіатурою «в. о.» та недовірою депутатів, зазначив таке: «Ми будемо обов’язково поза політикою. Пригадайте історію, коли одна партія призначала КДБ. Чим це все закінчилося? Справи лікарів, розстріли, репресії... Цього не буде». Відповідаючи на запитання, що він має намір робити далі, Наливайченко заявив: «Працювати відповідно до закону».