Учора на чемпіонаті світу з гірських лиж, що триває в німецькому Гарміш–Партенкірхені, був день відпочинку — час для зализування ран та відновлення сил після виснажливих швидкісних спусків та підготовки до менш небезпечних технічних дисциплін. За плечима гірськолижників залишилася рівно половина турнірного шляху — супергігант, суперкомбінація та швидкісний спуск, а попереду ще командні змагання, слалом і гігантський слалом.

Провал на чемпіонаті світу з плавання в 2009 році, коли українці залишилися без жодної нагороди, змусив тренера збірної Сергія Бондара змінити підхід до формування національної команди. Молодий наставник заявив, що збір­на повинна кардинально омо­лодитися. Упродовж двох років нову генерацію обкатували на юніорських турнірах, і лише наприкінці 2010–го показали спочатку Європі, а згодом і світу.

Зевіна, Говоров, Фролов — ось трійка нових лідерів «синьо–жовтої» збірної з плавання. Молоді рвонули «з місця в кар’єр» і приємно здивували фахівців. «Україна молода» вже знайомила своїх читачів із Дашею Зевіною; тепер на запитання «УМ» відповідає найбільш титулований спортсмен із цього тріо — 18–річний (!) Андрій Говоров. Наша розмова почалася зі з’ясування планів на найближчі роки після такого потужного старту поміж дорослих.

Із чотирьох матчів, що відбулися в рамках турніру на острові Афродіти, три завершилися серіями пенальті. Думається, футбольна лотерея стала найкращою нагородою для тих уболівальників, які впродовж двох днів безрезультатно намагалися побачити у виконанні команд змістовний, продуктивний футбол. Хоч би в яку обгортку не загортали товариські матчі — «кубки», «трофеї», «меморіали» — змусити футболістів гризти землю в «товарняках» і демонструвати свої найкращі якості навряд чи можна, особливо тоді, коли потрібно грати два дні поспіль. А в нас ще й триває зимове міжсезоння.

Якщо для переважної більшості українців гірськолижний спорт у рейтингу популярності стоїть не набагато вище, ніж керлінг чи крикет, то для значної частини мешканців Західної Європи, зокрема Альпійського регіону, гірські лижі — стиль життя. Тож не дивно, що форум за участю найсильніших гірськолижників світу, який у понеділок стартував в німецькому Гарміш–Партенкірхені — це грандіозне свято спорту, або ж «фестиваль на снігу», як назвали масштабну подію організатори. На церемонію відкриття майже двотижневого спортивного марафону завітали 11 тисяч глядачів. Захоплююче лазерне шоу, жива класична музика, майже 300 учасників святкової вистави, на якій була присутня й канцлер ФРН Ангела Меркель, і президент Міжнародної федерації лижного спорту Франко Каспер, — приємний початок перед серйозними випробуваннями. Фінальний акорд у святкуванні поставили австрійські лижники Елізабет Гергль та Крістіан Гейслер, які заспівали офіційну пісню першості «Між небом і землею».

Про потенціал українських майстрів фристайлу свідчать численні призові місця на етапах Кубка світу, але на чемпіонатах світу наші «снігові акробати» рік у рік лишалися без медалей. Так було до минулого уїк­енду, коли в українському фристайлі сталася історична подія — у американському Дір­Веллі Ользі Волковій із Миколаєва вдалося здобути для України першу нагороду світової проби — бронзову.

Напевно, чемпіонат світу з санного спорту, — один із найбільш швидкоплинних турнірів. На визначення переможців вистачає трохи менше двох хвилин, упродовж яких спортсмени роблять два спуски у льодяному жолобі. Однак для вітчизняних саночників, які минулого уїк–енду в італійській Чезані брали участь у планетарному форумі, турнір вийшов удвічі коротшим — усі троє нашi повпреди виконали лише один, так званий, кваліфікаційний спуск. Щоб дістатися другої частини змагань, їм забракло швидкості.

Як не парадоксально, але факт! Найкращий результат, показаний українськими фігуристами на чемпіонаті Європи в Берні, належить двом танцювальним парам, які вперше в кар’єрі потрапили на такий представницький форум. Водночас загартовані континентальними та планетарними першостями фігуристи–одиночники вкотре розчарували. Аби розібратися в причинах таких невідповідностей, кореспондент «УМ» поспілкувався з старшим тренером національної збірної з фігурного катання Олександром Тумановським, який більшу частину свого часу проводить саме з танцюристами на льоду.

Напевно, лише затяті оптимісти, в яких тече кров утопістів, могли сподіватися, що представники вітчизняного фігурного катання зможуть потрапити на вечір показових виступів, який підсумовував змагальний тиждень на європейській першості у швейцарському Берні.

Українське фігурне катання, напевно, — найкращий приклад безпорадності й занепаду зимових видів спорту. Через відсутність належних тренувальних умов нашу країну залишають провідні фахівці, забираючи з собою талановитих спортсменів, тим самим позбавляючи Україну надії на олімпійські нагороди.