На Рівненщині, в урочищі Гурби, де у 1944 році відбувся один iз найбільших боїв між військами НКВС та УПА, завершилося будівництво криївки. Ініціював створення підземного укриття в цьому історичному місці та профінансував його будівництво народний депутат від «Нашої України» Віктор Матчук. Як вiн сам розповів, будівництво криївки розпочали цьогоріч після вшанування загиблих під Гурбами, яке традиційно відбувається на третій день після Великодня — саме тоді 67 років тому стався бій між УПА та НКВС. «Ми відшукали креслення реальних криївок УПА тих часів і за ними збудували це укриття», — каже Віктор Матчук.

Минулого тижня у Володимирі–Волинському відбулося перепоховання жертв масових розстрілів часів Другої світової війни. Їхнi останки знайшли під час археологічних робіт на валах староруського городища. Прах 367 осіб перевезено на Федорівське кладовище, де й захоронено за участю священиків різних конфесій.

Україномовний мешканець Миколаєва Анатолій Ільченко передав звернення до голови Львівської облдержадміністрації Михайла Цимбалюка, в якому просить надати йому статус біженця і політичний притулок у Львівській області. Він заявляє, що в рідному місті йому жити небезпечно, адже його там називають «нацистом» і «бандерівцем» та постійно погрожують.

Чотири місяці 34–річна Світлана М. жила з трирічною дитиною на міському кладовищі, ховаючись від соціальних працівників, які прийняли рішення про позбавлення її батьківських прав. Випадкові перехожі побачили жінку, яка спала на кладовищі серед могил, а поруч iз нею плакав безпорадний хлопчик. Люди викликали «швидку допомогу», оскільки подумали, що жінці стало зле й вона втратила свідомість. Проте прибулі на місце події медики швидко встановили, що Світлана — у стані важкого алкогольного сп’яніння, а дитина плаче від голоду і холоду.

Цієї неділі на травертиновій скелі поблизу Свято–Онуфріївського храму у селі Рукомиш Бучацького району Тернопільської області з’явився незвичайний білосніжний барельєф під назвою «Палаючий повстанець». Про відзначені і благословенні Господом тамтешні місця з духовними й природними дивами «УМ» уже розповідала своїм читачам. Як і про трагічну історію одного з мешканців Рукомиша, бійця Української повстанської армії Юрія Михайлецького, який, переховуючись від помсти радянської влади, облаштував у скельній печері криївку і був змушений прожити там аж двадцять (!) років. А після того, як недоброзичливці його все–таки видали, він, щоб не здаватися, спалив себе живцем у кам’яній схованці.

На території нинішнього Нікопольського краю свого часу розташовувалося відразу п’ять із восьми Запорозьких січей — Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Нова. Відтоді води спливло чимало — як у переносному розумінні, так і в прямому. Адже рукотворне Каховське море, що нині, швидше, нагадує брудну калюжу, затопило навіть місце розташування цих січей. Отож повернути історію назад нікому не спадало на думку.

Багаторічний читач нашої газети Юрій Холод звернувся до корпункту «України молодої» як до останньої надії. Бо ще з 2009 року 74–річний чоловік безрезультатно б’ється мов риба об лід, аби покарати працівників банку, які застосували до нього фізичну силу.

Теперішній і колишній керівники Харківщини, які ніколи не виявляли дружніх почуттів, днями публічно обмінялися у ЗМІ гострими звинуваченнями на адресу один одного. Михайло Добкін в інтерв’ю агенції УНІАН озвучив список земельних оборудок, до яких нібито причетний екс–голова облдержадміністрації, а нині головний БЮТівець регіону Арсен Аваков. У своєму блозі на сайті «Української правди», спростувавши інформацію свого опонента, назвав подібні заяви бажанням «розправитися з іновірцями за будь–яку ціну».

Поки багатьох охопила ейфорія від радості за майбутнє Скадовська як курорту (мовляв, тепер до нас річкою потечуть гроші з державного бюджету), багато місцевих жителів тихо поповнюють ряди безробітних і подумують про виїзд із насиджених місць у пошуках заробітку. У регіоні згорнула свою діяльність філія україно–шведського підприємства «Чумак», а слідом за нею одне за одним стали закриватися й інші «шкідливі» підприємства. З одного боку, це добре для екологічної чистоти Скадовська, а з іншого — місцеві жителі втратили роботу. Правду кажуть: «Не дай, Боже, жити в епоху змін!». Як показує практика, для України ця істина працює завжди. Навіть якщо чекали змін на краще...

Цими днями у Львівському університеті безліч подій: презентації книжок, виставки, екскурсії, конференції. На свято з’їхалося багато гостей з України та з–за кордону. Студенти ж вирішили привітати рідну альма–матер оригінально. Кілька десятків спудеїв зібралися перед університетом на флешмоб. Молоді люди викладали «живий» напис «НАМ 350».