Як не крути, а футбол залишається спортом номер один на цьому світі. Тому Ліга чемпіонів, принаймні в Європі, є найбажанішим спортивним дійством, яким можна годувати вдячного глядача впродовж цілого сезону. Нетерпляче очікування старту в одних фанатів змінюється радістю від позитивного результату й красивої гри, у інших — непідробним розчаруванням. Саме таким перепадом емоцій і живе справжній вболівальник. Позавчора ж о 21.45 всі перебували в рівних умовах — ще ніхто не програв і не виграв.

«Ялта. Перлина Криму. Щороку мільйони бажаючих відпочити біля моря приїздять сюди оздоровитися...» Приблизно так починався один із фільмів радянської епохи про Південний берег Криму. Віднедавна з цим чудовим куточком України пов’язані й асоціації іншого роду — тут проводиться найпрестижніше на наших автошляхах авторалі, яке знайшло своє визнання і за кордоном.
У 2005 році великий любитель швидкості й ризику, сам у минулому гонщик, президент Федерації автоспорту України Євген Червоненко відновив у Ялті етап чемпіонату України й одразу замахнувся на визнання міжнародного рівня. Нинішній «губернатор» Запорізької області довго не запрягав, і вже торік тут відбувся етап Кубка Європи. За гарну організацію він отримав схвальні відгуки у інспекторів, серед яких був і чотириразовий переможець ралі «Париж–Дакар» фін Арі Ватанен. Тож цього року змаганням суттєво підвищили коефіцієнт — з 2 до 5. Червоненко прагне вдосконалювати гонку, доки вона не отримає статус етапу чемпіонату світу. До речі, глава оргкомітету наголошує, що на ралі не витрачено жодної копійки з державних джерел — усе зроблено на кошти спонсорів і партнерів.

Позавчорашній вечір для збірної України став моментом істини у нинішній відбірковій кампанії. Вирішувалося — або пан або пропав. Жевріла надія, що «синьо–жовті» зможуть–таки здобути найбільш вагому перемогу у своїй історії. Але, продемонструвавши загалом непоганий футбол, команда Блохіна поступилася чемпіонам світу. Італійці зіграли у своєму прагматичному стилі «катеначчо», забезпечивши надійність власних оборонних редутів і вміло реалізувавши на контратаках нечисленні гольові моменти. Шанси на вихід із групи в нас тепер лише теоретичні, на межі ненаукової фантастики. Слід готуватися вже до наступних відбіркових кампаній. Передусім — до південноафриканського чемпіонату світу 2010 року...

Минулих вихідних Національний олімпійський комітет України спільно з Міністерством у справах молоді, сім’ї і спорту відзначали День фізкультурника. На центральній вулиці столиці — Хрещатику — відбулося справді грандіозне свято. Представники багатьох видів спорту, попри дощ, обладнали майданчики й демонстрували свою майстерність, заохочуючи глядачів спробувати себе у їхній ролі. Участь у заходах взяли чемпіони й призери Олімпійських ігор, чемпіони Європи і світу: Борис Шахлін, Юрій Стеценко, Ніна Уманець, Людмила Радченко, Ельбрус Тедеєв, Іван Биков, Світлана Мазій, Тетяна Кочергіна, Григорій Крісс, Вадим Гутцайт, Олександр Крикун, Олена Говорова, Ганна Сорокіна. Особливо старалися фехтувальники, веслувальники й легкоатлети. Колеги президента НОК Сергія Бубки — стрибуни у висоту з жердиною — просто під стінами київської мерії провели повноцінні змагання. У цей же день (суботу) у школах країни за підтримки Міністерства освіти й науки провели олімпійський урок, присвячений 55–й річниці появі українських спортсменів на Олімпійських іграх. Такий захід влаштовують уже третій рік поспіль.

Не втримавши перемогу в Грузії, наша національна команда фактично загнала себе в глухий кут. Мабуть, такий уже в нас менталітет, що спочатку треба створити собі перепони, а потім героїчно їх долати. Тепер, аби продовжити боротьбу за вихід до фінальної частини чемпіонату Європи, збірна України повинна сьогодні обігрувати чемпіонів світу — італійців. Завдання не з простих, але іншого виходу, ніж творити нову сторінку історії, у «синьо–жовтих» немає. Наразі виграш восени 1996 року у збірної Португалії залишається найгучнішим успіхом наших хлопців. У попередніх відборах українцям не вдавалося бодай раз переграти ані тоді ще чинних чемпіонів Європи німців, ані чемпіонів світу французів.

Після двох поразок у додатковому кваліфікаційному відборі на чемпіонат Європи наша жіноча команда не залишила собі інших варіантів, крім перемог у двох наступних поєдинках. Звісно, якщо вона хоче потрапити до фінальної частини головного континентального форуму. Але навіть за умови двох виграшів доля збірної України перебуватиме в чужих руках: аби ми могли претендувати на перше місце, шведки мусять виграти у словачок.

Осінь 2005–го стала для українського футболу по–справжньому золотою. Тоді нічия в Тбілісі вивела нашу національну команду до фінальної частини чемпіонату світу — першого в її історії. Два дні тому цей самий рахунок 1:1 фактично поставив хрест на надіях «синьо–жовтих» побачити збірну, знову ж таки вперше, на чемпіонаті Європи–2008. Олег Блохін кінець свого «фарту» сприйняв роз–дратовано...

Напередодні відльоту збірної України до Тбілісі в журналістських колах швидко поширилася інформація, що на найближчі чотири дні — до завершення матчу з Італією — наші футболісти відмовилися від спілкування з пресою. Звісно, виглядає цей крок не надто приємним — у цивілізованому світі подібні заходи поодинокі і застосовують їх лише у крайніх випадках. Але ми встигли звикнути до вибриків наших привілейованих спортсменів й були готові сприйняти черговий і цього разу. Головне — аби такі заходи допомогли команді та її керманичу, а ми вже стерпимо. Але сталося все з точністю до навпаки: тількино запровадили «карантин», фарт Блохіна скінчився. Той, хто читав книжку бразильського письменника Пауло Коельо «Алхімік», одразу б побачив у цьому знак: значить, щось зроблено не так.

Останні два футбольні сезони в Україні проходять під знаками ювілеїв. Минулого року свій 70–й день народження відсвяткував донецький «Шахтар», цієї осені прийшла черга київського «Динамо». Урочисті заходи до 80–річчя керівництво кращої команди країни вирішило провести в не надто зручний для цього термін. Столиця останній місяць просто перенасичена футболом, тому річниця «біло–синіх» просто потонула в цьому морі подій, а не стала заходом, що відокремлювався б від інших.

На континентальній першості в Іспанії завершився стартовий етап. За його підсумками визначилися 12 збірних, які продовжать боротьбу за нагороди. Команди ж, що посіли останні місця у своїх групах, уже роз’їхалися по домівках. Причому склад квартету невдах 35–го єврофоруму виявився дещо несподіваним.