Ледь не в кожному чемпіонаті Старого світу поміж великої кількості регулярних матчів легко виокремити принаймні два поєдинки, які стоять окремо від решти «буденних» суперечок. Але є протистояння, для якого визначення «дербі» звучить невиразно, якось по–дитячому. «Ель класико» — саме таким величним і всеохопним словом уже понад століття характеризують рандеву «Реалу» та «Барселони». Боротьба між футбольними грандами, які представляють два найбільші міста Іспанії, виходить далеко за межі стадіонів. Протистояння «вершкових» і «синьо–гранатових» набуває особливо гострого присмаку завдяки політичній приправі. Каталонія, яку представляє «Барса», — це автономія, що прагне повної незалежності від Мадрида.

Останні вісім місяців головна команда країни була схожа на вершника без голови. Після скандального відходу зі штабу «синьо–жовтих» Мирона Маркевича обов’язки «головного» тимчасово поклали на молодого Юрія Калитвинцева. Команду відверто лихоманило. Одна перемога, п’ять нічиїх, дві поразки — не надто переконливий результат на шляху до домашнього Євро–2012. І результати, і невиразний ігровий стиль не грали на користь Калитвинцева перед вирішальними виборами голов­ного тренера. І ось учора після майже тригодинних суперечок на виконкомі ФФУ збірній нарешті «пришили» повноцінну голову. Наставником національної команди вдруге призначили 59–річного Олега Блохіна.

За рік до початку Олімпіади тільки й розмов, що про ліцензії. У важкоатлетів розіграш заповітних перепусток до Лондона відбудеться через півроку — на чемпіонаті світу в Парижі. Як уже повідомляла «УМ», головні тренери жіночої та чоловічої збірних України — Василь Кулак та Петро Алаєв — возили на чемпіонат Європи до Казані другі склади, тобто пожертвували євронагородами заради вдалого виступу своїх підопічних на світовій першості. Жіноча команда планує потрапити в число дев’яти перших збірних загального заліку ЧС та отримати максимальну кількість ліцензій — чотири, а чоловіча розраховує на позиції з сьомої по 12–ту, які гарантуватимуть виступ на олімпійському помості п’ятьох збірників.

На жаль, «золота» інтрига ювілейного, 20–го, чемпіонату України померла ще в першому колі. «Динамо», очолюване Валерієм Газзаєвим, а пізніше — Олегом Лужним, примудрилося впродовж 19 турів відпустити донецький «Шахтар» на 12 пунктів. Відтоді актуальними залишаються хіба що розмови про боротьбу за другу позицію, яка слугує перепусткою в Лігу чемпіонів. Також загострюються пристрасті навколо шостої сходинки, котра дозволить Україні делегувати четвертого представника до Ліги Європи. А тут ще й що не тур, то почали брати очки двоє буцімто «безнадійних» аутсайдерів. Два тижні поспіль Запоріжжя й Севастополь здобувають чотири бали на двох.

Ліга Європи, по суті, перетворилася на відкритий Кубок Португалії — країни, з якою ми марно спробували змагатися в таблиці коефіцієнтів УЄФА. У півфіналах ЛЄ 28 квітня і 5 травня гратимуть одразу три португальські клуби: «Брага» з «Бенфікою», «Порту» — з іспанським «Вільяреалом».

Час плине. Старішають люди. Зношуються залізобетонні конструкції. Так сталося, що одразу дві головні спортивні арени країни, розташовані в центрі столиці, — НСК «Олімпійський» та київський Палац спорту — перебувають в очікуванні другої молодості. Стрес–тест стадіону призначено на наступний рік. А ось випробування спортивними баталіями критої споруди почнеться вже цієї неділі: у палаці стартує чемпіонат світу з хокею в дивізіоні ІВ. Напередодні відкриття оновлену арену ПС проінспектували кореспонденти «України молодої».

Дива не сталося. Чемпіон України мінімально програв і повторний чвертьфінальний матч «Барселоні» (єдиний гол — в активі кращого бомбардира команди–мрії Лео Мессі), тож попрощався з Суперлігою до наступного сезону. Нинішній же й так став найуспішнішим для «Шахтаря» в усій історії виступів у Суперлізі. Востаннє українські клуби доходили до такої далекої стадії ЛЧ ще в минулому столітті.

Про те, що титулованим Ігорю Коробчинському та Олександру Берешу, які останніми з українців досягали міжнародних медальних вершин у гімнастичному багатоборстві, росте гідна зміна, стало відомо у 2006 році, коли Микола Куксенков виграв абсолютну першість на юніорському чемпіонаті Європи. Щоправда, після тієї перемоги в кар’єрі гімнаста намітився спад — через травму кисті та тривалий курс реабілітації. Проте після Універсіади 2009 року Коля повернувся у стрій, і результат не змусив довго чекати. Минулого року на світовій першості Куксенкову–молодшому не вистачило до п’єдесталу в багатоборстві якихось 0,033 бала. А вже на цьогорічному єврофорумі, який днями закінчився в Берліні, медаль не вислизнула з його рук.