Сьогодні — визнання, завтра — медалі

На початку весни, немов у калейдоскопі, змінювалися декорації на спортивних аренах Старого світу. Свої «вистави» «зіграли» лучники, борці, важкоатлети, дзюдоїсти. Щоправда, сценарії цих постановок у виконанні українців особливою різноманітністю не відзначалися. Практично з кожного тренерського штабу лунали схожі фрази: «Чемпіонат Європи — це етап підготовки до ліцензійного чемпіонату світу». Тож очікувати «медалепаду» від наших дзюдоїстів, які минулого тижня змагалися на ЧЄ в Туреччині, було марно. Власне, в активі українців — лише одна індивідуальна нагорода, здобута Георгієм Зантараєю. Не віддавши суперникам жодного очка, киянин із третьої спроби підкорив найвищу континентальну висоту. «Це плоди моєї щоденної кропіткої роботи, — розповів «УМ» найкращий дзюдоїст турніру. — Я хочу перемагати красиво, зазвичай достроково, тому й не віддав суперникові жодного бала. Власне, такий у мене стиль боротьби».

Щодо відсутності медалей у решти наших збірників, то, за словами голов­ного тренера Сергія Дуброви, зійти на п’єдестал завадила висока конкуренція та особливості стратегічної боротьби за олімпійські ліцензії. «Скажімо, за перемогу на ЧЄ до рейтингу, за яким формується коло учасників Олімпіади, спортсмен може заробити 180 балів, тоді як за виграш турніру серії «Мастерз» нараховують аж 400 пунктів, а чемпіонату світу — 500», — викладає тонкощі передолімпійської математики пан Дуброва.

Більше того, за правилами Міжнародної федерації дзюдо, доробок першого етапу відбору, який закрив стамбульський чемпіонат, буде поділено навпіл. А основні бали для ліцензійної боротьби спортсмени почнуть набирати, починаючи з травня. «Саме тому ми побудували підготовку так, щоб вивести спортсменів на два піки форми. Перший — перед травневими змаганнями в Баку та Москві, другий — серпневий чемпіонат світу», — каже головний тренер.

Невдачі в індивідуальних змаганнях українські дзюдоїсти сповна компенсували в командному турнірі. За сенсаційне «золото» чоловічої збірної та «бронзу» жінок Сергій Дуброва поставив своїм підопічним оцінку «відмінно». «Хоча командний турнір і не входить до олімпійської програми, але всі визнали, що Україна має сильну збірну», — радіє успіху Сергій Вікторович. Ще б пак, наші хлопці, очолювані чемпіоном світу–2009 року Зантараєю та олімпійським призером Афін і Пекіна Романом Гонтюком, у фіналі перемогли 17–разових чемпіонів Європи — французів. Підтвердили реноме й наші жінки, які в команді здобули континентальну «бронзу» другий рік поспіль.

Хай там як, але, окрім морального задоволення та престижу, командний успіх не приніс нашим співвітчизникам інших дивідендів. Головна мета — чільні позиції в індивідуальному рейтингу. Як розповів «УМ» Сергій Дуброва, наразі семеро українців входять у своїх вагових категоріях до числа 22 лідерів рейтингу, котрі за підсумками дворічного відбору поїдуть до Лондона. Водночас у жінок прохідні позиції — а це перші 14 щаблів — посідають лише дві наші співвітчизниці. Тож працювати є над чим.

До слова, Георгій Зантарая, який уже зараз на 99% відсотків забронював квиток на Олімпіаду–2012, заявив кореспондентові «УМ», що на ЧС у Парижі поверне собі чемпіонський титул, який у нього минулого року відібрав узбек Рішод Собіров.