Село Фанчиково надзвичайно зручно розташоване. До райцентру Виноградова — вісім кілометрів. Є не тільки шосейна дорога, а й залізниця, якою теж можна дістатися до цивілізації. І нічим особливим це село не виділялося б з-поміж сотень закарпатських поселень, якби не одна обставина — саме тут народився багаторазовий чемпіон СРСР з футболу, володар Кубка кубків, майстер спорту міжнародного класу Василь Рац. Одного цього імені достатньо, аби хотiти навідатися у Фанчиково.

Бойки — одна з трьох етнографічних груп українців, які живуть у Карпатах. То хто ж вони — карпатські горяни, українські індіанці? Попри те, що бойки чисельніші за лемків та гуцулів, вони досі залишаються найменш відомими. Аби розгадати загадкову бойківську душу, ми подалися на IV Всесвітні бойківські фестини.

Літо. Спека. До нестями хочеться води. Де ж проводити цей гарячий час, як не біля моря? — подумали ми і подалися з рідних Карпат вивчати південні околиці неозорої Неньки.

Я приїхав до Мукачева, аби побачити те, чого нема. Побачити місто, яке ще в минулому столітті називали «маленьким Єрусалимом». Місто, в якому на тисячу мешканців припадало 478 євреїв. Нічого дивного: у 1930 році 47% мукачівців були іудеями. І це була найбільша національна громада міста. Вже за ними йшли угорці, українці, чехи, словаки, німці.

Ми приїхали подивитися унікальне місце в усій Східній та Центральній Європі. Вийшовши з електрички, пiшли до кар'єру. Був вихідний, а тому ми спокійно ходили між горами щебеню, табличками «Стій! Небезпечна зона!», велетенськими екскаваторами та вантажівками, колеса яких були більшими за наші немаленькі постаті.

Тисячу років тому вони вперше вирушили з півночі Індії. І відтоді не можуть знайти собі притулку. У кибитках, запряжених кіньми, нав'ючених нехитрим домашнім скарбом, вони бредуть дорогами Європи, Африки чи Америки через століття. Бредуть невідомо куди в пошуках невідомо чого. Вирушив за ними й кореспондент «УМ» — у селище Королево Виноградiвського району Закапаття. Цей край є найбiльшим ареалом ромiв в Українi.

Федір Манайло разом із Адальбертом Ерделі та Йосипом Бокшаєм творять «велику трійцю» закарпатського образотворчого мистецтва. Кожен із них — глибоко індивідуальний і зовсім несхожий на інших двох. Але в сукупності вони позначили оті три русла, якими після них почало розвиватися крайове малярство.

Мою увагу привернув гурт жінок, які на узбіччі збирали сміття. Неподалік кілька куп мотлоху вже димілися.
— А що, сьогодні суботник? — пожартував я.
— У нас кожного дня суботник , — розсміялися жіночки.
Познайомилися. Виявляється, справді йдеться про щоденну роботу. Всі шестеро є «біржовиками», себто перебувають на обліку в районному центрі зайнятості.

Петро Скунць не дожив до свого 65-річчя якихось три тижні. Уже готувалися ювілейні урочистості, та ба... В останній час письменник дуже хворів. Узимку я заніс йому книжку «Закарпатське століття: ХХ інтерв'ю», одним із героїв якої був і він. У хвилину, коли дружина вийшла з кімнати, схудлий і висушений поет, в якому, здається, крім великих, по-дитячому здивованих очей, нічого не залишилося, несподівано промовив: «Я помираю, Сашко. У мене — рак. Мені не кажуть, але я знаю...».

...Ми їхали у Білки — село, яке подарувало Україні одного з найбільших богатирів. За неймовірну силу його прозвали Кротоном на честь легендарного античного борця. Відомий закарпатський атлет і циркач Іван Фірцак, якому аплодувала сама англійська королева, став легендою ще за життя. Він виступав у понад 60 країнах світу, був чемпіоном Чехословаччини зі штанги та боротьби, чемпіоном Європи з культуризму. Американські газети називали його «найсильнішою людиною ХХ століття». Але після великих перемог та світової слави повернувся у рідне село, аби другу частину життя провести в напівзабутті, виступаючи в сільських клубах та на майданах. Про цей, другий, період Кротонової біографії згадується набагато менше. Радянська влада його не ганила, але й не захвалювала, давши можливість відомому спортсменові спокійно доживати вiку, але не більше. Причини на це були вагомі: старший син Іван, чемпіон України з боксу, відсидів вісім років «за український буржуазний націоналізм». Тому-то ім'я Кротона тільки тепер відкривається для України.