Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Федір Манайло разом із Адальбертом Ерделі та Йосипом Бокшаєм творять «велику трійцю» закарпатського образотворчого мистецтва. Кожен із них — глибоко індивідуальний і зовсім несхожий на інших двох. Але в сукупності вони позначили оті три русла, якими після них почало розвиватися крайове малярство.
Манайло став найнароднішим художником Закарпаття, переосмисливши і піднявши народну спадщину до рівня високого мистецтва. На жаль, маючи видатних художників, Закарпаття мало може похвалитися їхньою пропагандою в світі. Ганьба казати, але навіть «велика трійця» до останнього часу не мала належних альбомів. А що таке художник без альбому? Як тоді показати його оригінальність у повноті і розвитку?
Тому таким потрібним кроком у популяризації нашого мистецтва є вихід альбому «Художники родини Манайло» у Будапешті. 120-сторінкове видання великого формату прекрасної поліграфії було профінансоване частково угорською владою, а частково — родиною народного художника. Манайли перебралися в Угорщину після того, як Іванові зробили в Будапешті операцію на серці. Альбом знайомить не тільки з творчістю Федора Манайла, а і його нащадків. Син художника Іван закінчив Київський художній інститут. Тридцятилітнім очолив Ужгородське училище прикладного і декоративного мистецтва і 13 років був його директором. Але не полишав малюваня. Малює й дотепер.
Онук народного художника — Андрій Манайло — закінчив Львівський поліграфічний інститут. Бере участь у багатьох виставках. А в угорському місті Вац він розписав алею каплиць. В альбомі є роботи інших Манайлів — онуків і правнуків, усього я нарахував роботи 11 представників цієї родини.
Поширювати видання Манайли хочуть більше в Україні, де ім'я народного художника завжди викликало цікавість. (Наприклад, Федір Манайло разом з Іваном Чендеєм був одним із творців культового фільму «Тіні забутих предків»). Чендей, до речі, про художника, з яким товаришував, відгукувався так: «Манайло-живописець — найкраще, що могло дати Закарпаття зі своїх народних глибин».
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>