Жіночий футбол — гра непередбачувана. Хто хоч раз наживо спостерігав за протистояннями «амазонок» із м’ячем, думається, зберігає у пам’яті головні моменти тих баталій. Років 14—15 тому, на етапі змужніння вітчизняного жіночого футболу, автор цих рядків уперше побував на грі збірної України. Вражень — маса. Звичайний матч відбіркового турніру чи «на Європу» чи «на світ», не пам’ятаю, перетворився на справжню драму. Гравчині в доволі простих епізодах легко доводили ситуацію біля власних воріт до кипіння, не реалізовували безліч, здавалося, стовідсоткових голевих моментів, а воротарки зі ставленням до «метеликів» змушували хапатися за серце ледь не весь стадіон. М’ячі, пропущені з центра поля, були не рідкістю. От таким був дівчачий футбол на стадії становлення.

Найприкріше для футболіста у розквіті сил — опинитися поза грою. Надто тоді, коли причина не в рівні твоєї майстерності і не в стані здоров’я. Для 26–річного Артема Федецького минулий сезон був чи не найкращим у кар’єрі — «Карпати», куди захисника два роки тому віддав в оренду «Шахтар», заявили про себе в Лізі Європи, і в чемпіонаті України були на висоті. Роль Федецького в якісному стрибку львів’ян — визначальна. Зарекомендував себе Артем і як опора збірної України. Однак через конфлікт інтересів власника та орендаря футболіст опинився у пастці, яка не дозволила йому зіграти у стартовому турі національної першості. У Федецького саме зараз закінчився строк дворічної оренди. У прес–службі «Карпат» кажуть, що Артема в заявці клубу на XXI чемпіонат України немає. Так само, як і в заявочних протоколах інших вітчизняних команд. Адже керівництво власника — «Шахтаря» — веде перемовини з потенційними покупцями/орендарями. Тож кореспондент «УМ» поспілкувався із безробітним наразі футболістом.

Аналізуючи перебіг 98–ї гонки «Тур де Франс», мимоволі пригадуєш крилатий вислів мультиплікаційного капітана Врунгеля. «Як ви яхту назвете, так вона і попливе», — промовляв колоритний персонаж, відправляючи в плавання судно з промовистою назвою «Бєда» (за задумом — «Побєда»). На жаль, подібна історія трапилася у Франції із найпрестижнішою велобагатоденкою. Усе, що там зараз відбувається, — не фантазії кінорежисера, які втілюють у життя каскадери, а живе, безжалісне «реаліті–шоу».

Нова ера українського плавання почалася минулого літа, коли після провалу на чемпіонаті Європи з водних видів спорту в Будапешті керівництво збірної поставило хрест на дорослій команді і зробило акцент на юніорах, що заявили про себе на I Молодіжних іграх у Сінгапурі. Потім було аж п’ять нагород молодих уже на дорослому чемпіонаті Європи–2010 на «короткій» воді. Тепер від нового покоління чекають звершень і на дорослій Олімпіаді в 2012 році. Але до Лондона ще є час, а найближчий відповідальний турнір — чемпіонат світу в Шанхаї — стартує вже цієї суботи, 16 липня. Як готуються Говоров і компанія до головного старту сезону та які їхні завдання на наступний рік, «УМ» розпитала головного тренера збірної Сергія Бондаря.

Керівництво Міжнародної федерації автоспорту, як і планувало, перед початком дев’ятого етапу внесло зміни до технічного регламенту. Починаючи з Гран–прі Великої Британії, командам заборонили використовувати видувні дифузори, які, завдяки стабільному потоку вихлопних газів, дозволяли болідам збільшувати притисну силу в повільних поворотах. Було зрозуміло, що таке рішення — удар по найбільш прогресивній «стайні» — «Ред булл», чиї машини «заточені» під цю технологію. «Результати моделювання показують, що на колі ми втрачатимемо близько півсекунди, тоді як наші суперники — більше», — прогнозував наслідки нововведення керівник «биків» Крістіан Хорнер.

Аби не ламати голову над тим, де напередодні лондонської Олімпіади здобувати додаткові ліцензії, українським лучникам на чемпіонаті світу, що в неділю завершився в Турині, необхідно було посісти місця в числі восьми найсильніших команд. Завдання для підопічних головного тренера Віктора Сидорука виявилося не надто складним. На території старого графського замку та сільськогосподарських угідь, де розташовувалися чотири поля для стрільби, і чоловіче, і жіноче тріо з України виконали задачу–мінімум.

«Раніше було багато чемпіонів, і всі плуталися в їхніх іменах. Більше таких незручностей не буде, тому що прізвище у чемпіонів одне», — заявив Віталій Кличко на вчорашній прес–конференції в Києві. Шість поясів найбільш впливових боксерських асоціацій брати Клички продемонстрували журналістам.

Володимир Золотарьов — людина, яка 20 років тому дала братам Кличкам квиток у великий бокс. Минулої неділі тандем Віталія й Володимира зібрав усі найпрестижніші чемпіонські пояси — WBC у старшого, WBA, WBO, IBF, менш цінні IBO та журналу The Ring у молодшого. Відповідаючи на запитання «УМ», перший тренер Кличків принципово не згоден із твердженням, ніби його колишні підопічні стали абсолютними чемпіонами в еру занепаду суперважкого дивізіону професіонального боксу. «Який занепад! Просто вони сильніші за інших, ось і все», — каже Володимир Олексійович. — Після того, як Володя в 1996 році став олімпійським чемпіоном, брати 15 років йшли до своєї абсолютної перемоги. І ось — закономірно прийшли».

Український спорт, як відзначив президент НОК Сергій Бубка, живе і працює на «руїнах радянської епохи», які періодично підфарбовують, оздоровлюють та далі експлуатують. Київський Палац спорту — один із таких «термінаторів», у який ремонтники нещодавно вдихнули «другу молодість». Палац закрили на ремонт рік тому і здали в експлуатацію у квітні — тому перед чемпіонатом світу з хокею в другому дивізіоні. Обіцяли, що спорту в Києві стане більше, і найбільша крита арена країни, що перебуває під крилом Кабміну, прийматиме передусім спортивні заходи, а не концерти музичних зірок і всілякі виставки. Однак тиждень тому з’явилася інша інформація. Керівництво БК «Будівельник» заявило, що нестиковки в графіках київського Палацу спорту і календарі баскетбольної Євроліги не дозволяють клубу зіграти у відборі найсильнішої ліги континенту. «УМ» вирішила розібратися, чому без великого баскетболу залишаться і Палац спорту, і столиця взагалі.

Відучора в рейтингу АТР відбулися кардинальні зміни. Після чергової «ревізії» серб Новак Джокович, який від початку сезону програв лише один поєдинок, офіційно став першою ракеткою світу. Згідно з системою підрахунку «поїнтів», запровадженою в 2009 році, коронація Джоковича стала можливою вже після його перемоги в півфіналі Уїмблдону. А недільний тріумф у фінальному протистоянні з іспанцем Рафаелем Надалем, на той час іще першою ракеткою світу, — логічне підтвердження закономірності ротації на вершині реєстру тенісистів–професіоналів.