Новий, 2011, рік, що на порозi, буде, за східними календарями, заячим роком: за тюрксько–монгольським календарем — роком Білуватого зайця ( біляка, по–нашому), за давньокитайським — Металу та Зайця (Сінь–Мао). В Україні зайців шанують більше, ніж у Китаї; китайці згадують зайця раз на 12 років, українські діти щорічно співають: «Маленький сірий заїнько, ходи, ходи до нас, дивись твоя ялиночка горить на весь палац!».

Прочитавши проект Закону України «Про мови в Україні», внесений депутатами Єфремовим, Симоненком i Гриневецьким, ми дійшли до однозначного висновку: в разі його прийняття в Україні фактично буде встановлено дві державні мови, що суперечить ст. 10 чинної Конституції України. Автори законопроекту навіть не приховують це, оскільки у ст. 4 прямо пишуть, що порядок застосування мов в Україні визначається винятково запропонованим законом, «з норм якого мають виходити всі інші правові акти». В усiй порівняльнiй таблицi до законопроекту замінено поняття «державна мова» на «державна мова і російська» або «державна мова, російська та інші регіональні мови», тобто йдеться про введення двох державних мов. Із законопроекту випливає, що в державі не буде жодної сфери, за винятком Збройних сил України, де знання української буде необхідним на всій території країни. Більше того, на підставі ст. 3 законопроекту «Про право вільно користуватися будь–якою мовою у суспільному житті», велика кількість громадян держави (зокрема, і високопосадовців) отримає узаконене право і надалі не знати державної мови.

Анастасiя Іванюта — мила дiвчинка з солов’їним голосом. Її спiв лунав не тiльки в рiдному селi Осипенко, а й далеко за його межами — в Гуляйполi, Києвi, Тернополi. У свої 12 рокiв вона має близько 40 нагород за участь у рiзних пiсенних конкурсах. Улiтку вона додала до перелiку нагород, мабуть, найголовнiшу: Настуся стала переможницею XX Всеукраїнського сiльського фестивалю мистецтв «Боромля–2010», присвяченому 19–й рiчницi Незалежностi України та 350–рiччю мiста Тростянець. Там вона виконувала пiсню «Село моє, ти для мене єдине» свого земляка, самодiяльного композитора i поета Григорiя Горбача, який пише пiснi для неї.

Одним iз значних пiдсумкiв мiсцевих виборiв, крiм прогнозованої i ретельно пiдготовленої перемоги партiї влади, стало суперництво, на думку вiдомого полiтолога, за третє мiсце в українському полiтикумi. Претендентiв було три: «Сильна Україна» Сергiя Тiгiпка, «Фронт змiн» Арсенiя Яценюка i «ВО Свобода» Олега Тягнибока. Проте першi двi полiтичнi сили є лише молодим поколiнням влади грошей, яка перетворила на предмет комерцiї всi природнi ресурси Планети, включаючи людей, їхнє здоров’я i життя, i веде людство до глобального морального i духовного занепаду.

Те, що Україна — не Росія, не США, не Китай, відомо всім. Хотілося б сподіватися, що Україна — не Африка.

Матеріал для роздумів щодо цього можна знайти в журналі «Вокруг света» №11–2010. «Коли півстоліття тому африканські колонії стали здобувати незалежність, багатьом здавалося, що тепер Африка розквітне. Але незалежний шлях молодих держав виявився тернистим», — прочитав у журналi. Тут же проаналiзовано причини провалів — вони є однаковими для всіх колишніх африканських колоній. Проте можна знайти дещо спільне і для нашої країни.

Вiдкритий лист вiце–прем’єру пану Тiгiпку

Пане Тiгiпко, ви провели свою президентську кампанiю як майбутнiй реформатор. Багато виборцiв, у тому числi й на Прикарпаттi, повiрили й пiдтримували вас iз надiєю, що дiйсно можливо щось змiнити в нашiй корумпованiй дер­жавi. З цими гаслами ви пiшли працювати в урядову команду Януковича—Азарова.

Сподіваюся через газету «докричатися» до наших народних депутатів і урядовців, які відверто знущаються з нас, дітей війни. Народився я навесні 1941 року, а вже восени наша родина одержала повідомлення про те, що мій батько, який був на фронті з перших днів війни, «зник безвісти» в бою під селом Яреськи. У 1945 році померла мати, тож я виховувався в дитячих будинках на Полтавщині. Годi розповiдати про поневіряння, яких довелося зазнати круглому сироті...