Одним iз значних пiдсумкiв мiсцевих виборiв, крiм прогнозованої i ретельно пiдготовленої перемоги партiї влади, стало суперництво, на думку вiдомого полiтолога, за третє мiсце в українському полiтикумi. Претендентiв було три: «Сильна Україна» Сергiя Тiгiпка, «Фронт змiн» Арсенiя Яценюка i «ВО Свобода» Олега Тягнибока. Проте першi двi полiтичнi сили є лише молодим поколiнням влади грошей, яка перетворила на предмет комерцiї всi природнi ресурси Планети, включаючи людей, їхнє здоров’я i життя, i веде людство до глобального морального i духовного занепаду.
Єдина реальна альтернативна сила — свiтоглядно та iдеологiчно — на сьогоднi є «ВО Свобода», яка має комплексну «Програму захисту українцiв». Успiх «Свободи» на мiсцевих виборах налякав патологiчного українофоба Петра Симоненка, який iз трибуни Верховної Ради репетував про наступ «правого радикалiзму», тут же навiсивши на нацiоналiстiв штатний ярлик «нацистiв». Абсурднiсть порiвняння його не бентежить, бо добре засвоїв геббелiвське правило: щоб у брехню повiрили, вона має бути великою. Тим часом нацiоналiзм i нацизм — явища абсолютно рiзнi.
Нацiоналiзм є явище природне, що iснує незалежно вiд теорiй i має позитивну якiсть, бо виконує функцiю самозахисту нацiї... Інше походження i функцiю має нацизм. У нашiй свiдомостi нацизм пов’язують iз геноцидом iнших етносiв — циган, євреїв, українцiв...
Нацiоналiзм i нацизм своїми практичними дiями доводять, що це явища протилежнi... Нацiоналiзм виконує функцiю захисту своєї землi, своєї iдентичностi, своєї iсторiї, своєї єдностi та свого майбутнього. А нацизм — це агресiя, експансiя, це властивiсть, що не об’єднує, а роз’єднує суспiльство на вищу i нижчу раси. Коли колишнiй харкiвський дисидент Анатолiй (Натан) Щеранський каже: «Я нацiоналiст i горджусь цим», то це викликає у нас повагу до людини, що любить свою нацiю. А коли Натан (Анатолiй) Щеранський у ранзi iзраїльського мiнiстра блокує виконання резолюцiї ООН 1948 року про створення поряд з Ізраїлем держави арабiв, захоплює їхнi землi та будує там єврейськi поселення (аналогiя насильницької колонiзацiї i русифiкацiї Пiвдня i Сходу України), знищує за одного заручника сотнi мирних жителiв, то вiн дiє як антипод нацiоналiста.
На нинiшньому загрозливому етапi української державностi нацiоналiзм — єдина сила, що може врятувати молоду державу вiд загибелi. Як не дивно, на перший погляд, пiдтримку ми знайдемо в комуно–бiльшовицькiй iдеологiї: «В период перехода европейских стран от феодализма к капитализму национальное движение способствовало утверждению прогрессивного для той эпохи буржуазного строя, подъему национального самосознания народов, становлению наций» (Малая Советская Энциклопедия, 1959, Москва, из–во «Большая Советская Энциклопедия», т. 6, стр. 483, статья «Национализм»). Тут доречно запитати опонентiв вiд Симоненка — Грача: «Хлопцi, чиї ви будете?.. Хто вас в бiй веде?..» Бути чи не бути українськiй нацiональнiй державi, залежить вiд того, чи виокремиться iз совково–колаборантської пострадянської маси нацiональна буржуазiя i нацiональна iнтелiгенцiя, також чи буде iдентифiкований вiрус, який, подiбно раковiй клiтинi, маскується пiд свого i руйнує нацiональний органiзм iзсередини, допомагаючи колишнiй метрополiї здiйснити черговий реванш.
Зовнiшнiм проявом вiрусу стала iнквiзиторська заборона мiнiстром освiти i науки книжки «Історiя українського права» як пiдручника, за наявнiсть у нiй «крамоли» — наукових даних про те, що українцi та росiяни етнiчно i генетично народи рiзнi.
У Романа Іваничука («Четвертий вимiр») є чудовий тест на наявнiсть нацiонального iмунiтету проти вiрусу: «Якщо народ спiває, то вiн живе; якщо живе, то бореться». Найкращим симптомом наявностi iмунiтету стало б вiдродження моди на українську патрiотичну пiсню у студентському середовищi. Тодi ми могли б сказати, що майбутнє держави — в руках молодих».
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
