Учора в Дніпродзержинську Дніпропетровської області відбулася помітна подія — відкриття скульптурної композиції, присвяченої нинішньому президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву. Її розміщено біля місцевого Вищого професійного училища, яке свого часу закінчив Нурсултан Абішевич. Бюст казахського лідера на тлі полотнища створили місцеві скульптор Іван Власенко та художник Юрій Щедров. Фінансову підтримку цьому проекту надав один із перших успішних бізнесменів Дніпродзержинська Олег Мороз — головний тримач акцій фірми «МіКом».

Вільних територій у центрі Дніпропетровська меншає на очах. Причина цього найбанальніша — «тугим гаманцям» не вистачає простору для втілення у життя своїх грандіозних планів. І хоч з одного боку такий розвиток подій начебто радує око розмаїттям фешенебельних будівель, що ростуть, немов гриби після дощу, з іншого —громадськість уже дзвонить в усі дзвони, з жахом констатуючи перспективу зникнення зеленої зони — легень міста.

Двомісний номер за 28,8 гривнi на добу у цьому готелі, відомому як Будинок артистів цирку, для Дніпропетровська може здатися чимось фантастичним. І не десь там на міській околиці, а на самісінькому березі Дніпра. Поруч — готель «Дніпропетровськ», у якому ледь можна вкластися за 500 гривень. Отож проводити паралелі тут принаймні нескромно.

Як «УМ» уже повідомляла, виконувач обов'язків міського голови Дніпродзержинська Володимир Добринін став чи не першим в Україні щасливчиком, який врятувався завдяки закону про збереження недоторканності депутатів місцевих рад. Незадовго перед цим його спіймали на гарячому, при отриманні хабара —тисяча доларів США. Більше тижня в.о. мера провів у камері тимчасового утримання. Тут і нагрянув рятівний підпис Президента під законом... Володимир Добринін приступив до роботи. А прокуратура звернулася до депутатів із клопотанням надати згоду на притягнення посадовця до кримінальної відповідальності.

Донедавна щодо засновника Кривого Рогу, здається, ні в кого сумнівів не виникало. Звісно ж, кривий козак Ріг. Та й легенду щодо цього знав мало не кожен мешканець міста. За нею кривий козак мав шинок на Кодацькій дорозі, що вела до самої Січі. Отож подорожні до нього зазвичай заїздили, при цьому промовляючи: «Та їдьмо аж до кривого Рога, а там щось перекусимо та й спочинемо». Згодом і все поселення, яке з'явилося на цьому місці, назвали Кривим Рогом.

За свідченням фахівців, груші доживають і до 400 років, але в умовах Дніпропетровщини для них і півстоліття — за щастя. Однак криворізькі пенсіонери Галина та Микола Кучми стверджують, що вік дерева, яке росте в їхній садибі, значно більший.

З нагоди відкриття у Дніпропетровську представництва всесвітньо відомої німецької авіакомпанії «Люфтганза» до міста навіть завітав тимчасовий повірений у справах посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні Йоганнес Регенбрехт.

Лідер фракції «Народного Союзу «Наша Україна» у Криворізькій міській раді народних депутатів Валерій Юсупов до появи нового власника на металургійному комбінаті «Криворіжсталь» поставився прагматично. «Мене насамперед цікавлять інтереси криворізької громади, — пояснив він. — Для неї ж «Криворіжсталь» — не лише найліпший друг, а й найзліший ворог».

Минулої середи на «Криворіжсталі» був самісінький «час пік» знайомства з новим керівництвом комбінату. Десятеро менеджерів «Міттал стіл» з'їхалися сюди з підприємств компанії, розташованих у різних точках планети. Вони починали ретельний огляд свого чергового надбання, і, можливо, через це запанував якийсь особливий, зовсім не піднесений, настрій не лише у працівників комбінату, а й у мешканців міста. Це тривога, підсолоджена надіями на те, що нові господарі нарешті зможуть забезпечити всіх, хто працює на цьому підприємстві, впевненістю у власному майбутньому. Адже кожна третя сім'я у Кривому Розі прямо або опосередковано пов'язана з гірничо-металургійним комбінатом. А після купівлі «Криворіжсталі» в місті поширилася чутка про можливі масові скорочення працюючих.

Про тривалу колотнечу довкола Центрального ринку Дніпропетровська — «Озерки» — наша газета писала неодноразово. Проте нинішній виток невдоволення тамтешньою ситуацією спричинили зовсім не «тугі гаманці» у зазіханнях на надто ласий шматок, а ті, хто тут заробляв на доволі скромне прожиття.