Ми звикли чути від селян нарікання на поганих банкірів, які неохоче видають кредити, особливо під невисокі відсотки. Проте виявляється, що й для представників комерційних банків сільське господарство залишається тією загадкою, яку важко збагнути людині з прагматичним бізнесовим мисленням. Проте, як правило, історії про неповернення кредитів на селі кочують між банкірами як «страшилки», вражаючи уяву неймовірними подробицями, але ніколи не виносяться з вузького кола «посвячених» на широкий загал. Проте інколи чаша навіть зразкового банківського терпіння переповнюється. Особливо тоді, коли керівники господарств, звиклі до того, що держава борги їм списує, набираються нахабства і поводяться із заставленим майном, як зі своїм власним, тобто, при першій же нагоді спускають його з молотка...

Ольга Линдюк, мешканка села Бузуків Черкаського району, — неймовірно смілива жінка. Маючи на руках п'ятеро малих дітей, вона не побоялася залишитися без сильного чоловічого плеча й подала на розлучення. Навіть суддя, який розлучав подружжя, не витримав і запитав Ольгу Василівну, за що вона збирається жити й годувати дітей? Тоді жінка відповіла просто і впевнено, що хліба просити не буде, а працюватиме. Бо переконана, що немає такої ситуації, з якої б людина не знайшла вихід.
Так і сталося. Взяла своїх чотирьох малих синів —Василя, Михайла, Дмитра й Сашка — та доньку Олю і поїхала з рідного села Космач Косівського району Івано-Франківської області на Черкащину шукати кращої долі. Далі на порожньому місці створила фермерське господарство, а ще вийшла заміж і народила другу доньку. Тепер ця симпатична й говірка жінка разом із чималою родиною керує своєю «Трембітою» й має неабиякий успіх.

Купити яйця не на десятки, як завжди, а на вагу відтепер можна в Тернополі. Таке ноу-хау запровадила місцева птахофабрика. Кілограм курячих яєць коштує 3,5 гривні. Якщо підрахувати, що одне яйце важить у середньому 70—80 грамів, то на кіло прийдеться 13—14 штук. У результаті ціна одного яйця не відрізняється від звичайної, «десяточної», — 2,60 — 2,70 гривень.

Український уряд має намір наступного року підтримувати тваринництво у вісім разів більше, тобто настільки має збільшитись державне фінансування галузі — з 300 мільйонів гривень, які були передбачені цьогорічним бюджетом, до двох з половиною мільярдів, які мають бути закладені до бюджету-2005. За словами міністра аграрної політики Віктора Слаути, наступний рік аграний блок уряду проведе під прапором підтримки тваринництва, передає «Інтерфакс-Україна». При цьому міністр зауважив, що порядок видачі державної підтримки буде дещо змінений: сільгоспвиробники отримуватимуть дотації на кожну голову ВРХ та кожен гектар посівів.

Традиційне літнє нашестя сарани цього року розпочалося зарано — у квітні. Причому в небачених до цього часу масштабах. Першою постраждала від комашок Херсонщина. За розпорядженням «губернатора» області Анатолія Юрченка, на Херсонщині оголошена надзвичайна ситуація регіонального рівня. Зараз сарана обсіла більше 140 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. Найбільша небезпека від крилатих шкідників є у тому, що ненажери нищать паростки пшениці й інших сільгоспкультур, отже, область ризикує втратити чимало майбутньої їстівної продукції. Проте зараз панікувати зарано, кажуть в облдержадміністрації.

Перед великодніми святами всі любителі шашликів звернули увагу на подорожчання м'яса. Проте всі сприйняли це як належне: зазвичай напередодні тривалих вихідних, особливо навесні, перед Великоднем, Першим та Дев'ятим травня, ціни повзуть вгору: у різних регіонах м'ясо дорожчає на дві-три гривні за кілограм. Але потім цiни повертаються до норми. Цього року все пішло за іншим сценарієм. У середині квітня ціни на основні види м'ясної продукції — свинину, яловичину, курятину і сало — піднялись на 20—30 копійок за кілограм. Ніхто не надав цьому особливого значення. (Особисто я, наприклад, орієнтуюся лише на цифри «до коми», не беручи до уваги копійки). Звичайно, бабусі-пенсіонерки тоді вже почали бідкатись, адже переплатити 20 копійок за кілограм свинини, що коштувала тоді 16—19 гривень, i за курячі лапки для супу за гривню — як кажуть, дві великі різниці. Свята минули, шашлики «відійшли», а ціни так і не нормалізувались.

Можливо, мій висновок не універсальний, але підтверджений багатьма прикладами особистих спостережень: чим важче життя в Карпатах, тим горяни міцніше прив'язані до своїх лісів і полонин, ніж заможніші мешканці рівнини до своїх краєвидів. Напевне, цю особливість помітили й розробники Закону «Про статус гірських населених пунктів», одначе від його запровадження «люди гір» поки що отримують більше морального задоволення, ніж фінансової підтримки: грошовий додаток до мізерних зарплат і пенсій — що кіт наплакав. До того ж, як у нас заведено ще з часів розвинутого соціалізму, під масову роздачу бюджетних коштів часто підставляють гаманці зовсім сторонні особи. І в цьому випадку гірську ковдру, аби отримати доплати, вже почали натягувати на себе містечка і села, котрі бачать гори лише здалеку і то в сонячну погоду.

Господар, який цього року забажає оформити паспорта своїй бурівці, тобто внести її до єдиного державного реєстру, заплатить за документ стільки ж , скільки й торік, 13,5 гривні, незважаючи на те, що ціна реєстрації збільшилась на три гривні. Цього року держава компенсує власникам великої рогатої худоби вже 18 реєстраційних гривень із державного бюджету.