Сьогодні, порахувавши кількість зібраного в Україні зерна, розумієш: селяни зібрали хоча й менше, ніж у рекордному 2008–му, але таки більше, ніж прогнозували аналітики перед початком жнив. Звідси й різні оцінки наших шансів на врожай наступного року. Від надоптимістичних: мовляв, потенціал вітчизняних чорноземів дасть змогу збільшити врожай у півтора раза і «задушити» конкурентів на світовому ринку зерна, до доволі сумних — як писала преса, у тому числі й «УМ», озимі через несприятливу погоду довелося сіяти у сухий ґрунт. А це може суттєво вплинути на майбутній урожай, а відтак і на гордість номер один українського аграрного сектору — експорт збіжжя. Тим паче, крива врожайності, за статистикою, об’єктивно котиться донизу.

Утім у Міністерстві аграрної політики стверджують: у доброму та задовільному стані маємо нині близько 80% посівів — така сама цифра була торік. Як запевнив «УМ» заступник міністра Сергій Мельник, погода рідко коли балує українського аграрія, а тому раніше лютого вони не озвучуватимуть прогнозів.

Віяння часу в будівлі уряду — марлеві пов’язки. Щоправда, цей атрибут масової паніки осені 2009 року в будинку на Грушевського вчора носили лише охоронці, і то, мабуть, лише з огляду на наказ. Натомість серйозні міністри та заклопотана преса лише весело обмінювалися анекдотами на теми «свинячого» грипу. У такій невимушеній атмосфері минуло спочатку півгодини, на які затримали початок засідання, потім іще півгодини, потім іще... І лише з увімкнених моніторів прес–центру було зрозуміло причину: Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко вже більш як на дві години затягувала селекторну нараду з регіонами.

Незважаючи на те, що Україна регулярно, вчасно і в повному обсязі розраховується за спожитий російський газ, прем’єр–міністр РФ Володимир Путін щомісяця виявляє власне занепокоєння. Коли до визначеної дати платежів залишаються лічені дні, Володимир Володимирович починає публічно сумніватися у нашій платоспроможності. Ці «сумніви» підхоплюють російські політики та урядовці нижчого рангу і...

До численних з’їздів, що відбуваються нині в Україні, додався ще один: свій ІІ партійний форум у суботу організувала Аграрна партія. Напередодні на політраді заяву про власну відставку написав її голова, заступник керівника Української академії аграрних наук Микола Безуглий, який очолив «аграріїв» після відновлення партії у 2006 році. Причини відставки пан Безуглий пояснив журналістам просто: мовляв, головним завданням будь–якої партії має бути боротьба не за власне існування, а за владу.

Наприкінці нинішнього сільськогосподарського року український селянин опинився на черговому роздоріжжі: або вирощувати, або ні... Під прогнози аналітиків, що у перспективі виробництво продуктів харчування стане найвигіднішим бізнесом у світі, хлібороб намагається звести свій власний дебет із кредитом. І розуміє, що нині про прибутки говорити завчасно. Натомість треба вкладати, вкладати і ще раз вкладати.

І при цьому ... боротися за своє право фінансувати розвиток галузі. Скажімо, один з найбільших вітчизняних агровиробників і експортерів, вкладаючи у логістичну мережу сотні мільйонів доларів — у тому числі й кредитів, виданих під державні гарантії уряду Данії(!), — через доморощених державних чиновників не може виконати багатомільйонні контракти, відмова від яких нанівець руйнує імідж України як експортної держави. Йдеться про поставки продовольства на ринок Ірану, гуманітарну допомогу Ефіопії, зрештою, можливу втрату традиційних ринків збуту.

Попри всі прогнози, Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко таки сподівається на швидкий ренесанс вітчизняної економіки. На вчорашньому засіданні Кабінету Міністрів вона заявила: «Думаю, що вже після першого кварталу 2010 року ми почнемо повертатися до тих об’ємів виробництва, які ми мали в докризовий період». Насправді ж незалежні аналітики стверджують: перехід динаміки ВВП із «мінуса» у «плюс» наступного року теоретично можливий, але, у кращому разі, це може відбутися ближче до кінця року. Повне ж відновлення економіки, на їхню думку, можливе не раніше 2012 року.

За офіційними даними, оприлюдненими позавчора, рівень тінізації української економіки залишається на рівні 36% — як і кілька місяців тому. Той факт, що Міністерство економіки показує застиглу динаміку, викликав скепсис у експертів. За оцінками аналітиків «на чорно» у нашій державі виготовляють щонайменше 50% усіх товарів та послуг. Причому нині, у час кризи, ця цифра зростає, а випуск «офіційної» продукції зменшується.

Киянин Андрій Т. ще у докризові часи взяв кредит на автомобіль. Машину, як і вимагав банк, застрахував у компанії, акредитованій у цьому банку. «Я пропонував їм іншу страхову — надійнішу, — розповідає він. — Але менеджер банку поставила умову: або страхуєте там, де ми сказали, або не отримуєте грошей». Ультиматум Андрій прийняв. А вже за кілька місяців машину йому розбили. Акредитована страхова компанія до цього часу... збанкрутувала. Тож жодних грошей від страховиків чоловік не отримав. А банк при цьому вимагає платити за одержаний кредит, і на всі зауваження відповідає, що це не їхні проблеми. Тепер Андрій злісний боржник, порушник закону і улюблений клієнт колекторських компаній, які намагаються «вибити» з нього гроші.

Сергій У. лише придбав у кредит мобільний телефон за 1200 гривень. Потім упродовж двох років — не зі своєї вини — не міг за нього платити. Банк на жодні виправдувальні документи не реагує і днями виставив рахунок: негайно погасити... 14,5 тисячі гривень! Обидва позичальники нині думають, як боротися зі свавіллям банкірів.

НБУ подав до Кабінету Міністрів план створення такої установи. Головна ідея — передавати на баланс новоствореної структури прострочені кредити українських банків взамін на їхні цінні папери. Тобто банк позбувається частинки свого головного болю у вигляді «мертвих» кредитів та водночас і втрачає частку своєї власності.

Нафта, яку переробляють вітчизняні підприємства, відтепер уже не тільки російська. Днями перші тонни каспійської легкої нафти надійшли до Кременчуцького нафтопереробного заводу. Для цього використали потужності «Придніпровських магістральних нафтопроводів», які пустили в реверсному режимі: з Одеси до Кременчука. «Укртатнафта» уклала договір з Азербайджаном на щомісячне постачання 240 тисяч тонн нафти. «Два роки нафтової блокади, в якій перебував завод, з боку російських транспортних і нафтових компаній було перервано. Нафту було поставлено на завод, і вже як готовий нафтопродукт її відвантажують споживачам», — повідомив голова правління ЗАТ Павло Овчаренко.