«Господи, помилуй нас!», — співають неповнолiтнi вихованці колоній, доки влада намагається покращити профілактику молодіжної злочинності

«Господи, помилуй нас!», — співають неповнолiтнi вихованці колоній, доки влада намагається покращити профілактику молодіжної злочинності

Це жах: в Україні близько десяти тисяч підлітків уже на практиці знайомі зі статтями Кримінального кодексу. За даними Держдепартаменту з питань виконання покарань, більше трьох тисяч неповнолітніх нині перебувають за гратами: 1,2 тисячі підлітків утримуються під вартою у СІЗО, очікуючи на вирок, а ще 2,1 тисячі вже відбувають покарання в 11 виховних установах України. До близько 7,4 тисячі застосовані покарання, не пов'язані з позбавленням волі — випробувальний термін та виправні чи громадські роботи.
Цього року «на малолєткє» — на 16 вiдсоткiв менше вихованців, ніж торік. Втім ці цифри не втішають ні виконавчу владу, ні громадські та правозахисні організації. Проблема існує й пов'язана вона не стільки зі сплесками злочинності в молодіжному середовищі, як iз прогалинами у законодавстві, «черствістю» суспільства та відсутністю цілеспрямованої культурно-виховної роботи з молоддю поза школою з боку державних інституцій. А коли діти належать самі собі, за їхнє «виховання» береться вулиця. На жаль, нещодавній «круглий стіл» щодо профілактики злочинності в молодіжному середовищі, проведений на базі Прилуцької виховної колонії різними державними інституціями, засвідчив лише одне: найближчим часом цієї проблеми не вирішити.

Смертельні відсотки

Позичаючи гроші, людина завжди ризикує. І не тільки тим, що їх можуть не віддати. Коли сума достатньо велика, бувають випадки, що боржникові дешевше вкоротити життя своєму благодійнику, аніж розрахуватись. Таке спостереження підтвердила трагедія, що нещодавно розігралась у місті Козятин на Вінниччині, де у складському приміщенні виявили труп місцевого підприємця Володимира Тарасюка з вогнепальною раною голови.

Хто хоче сплеску бандитизму?

Хто хоче сплеску бандитизму?

Внутрішні війська МВС, командування яких чітко заявило про власне підпорядкування Верховному Головнокомандувачу — Президенту Віктору Ющенку, не дають спокою коаліції. Особливо соціалістам на чолі з Олександром Морозом. Мабуть, Сан Санич спить i бачить, як ВВ штурмує вже нелегітимну Верховну Раду, в якій дехто приріс «п'ятою точкою» до керівного крісла. Тож нині у ВР на розгляді є проект Закону України «Про деякі заходи забезпечення громадського порядку в України» (від 22.03.2007 за № 3375), розроблений нардепом-соціалістом Степаном Бульбою.
Очевидно, що завдяки останнім подіям він зазнав певних коректив, якщо взагалі не виник нізвідки (не зважаючи на дату), бо навіть у Главку ВВ про нього дізналися лише зараз. Цей законопроект пропонує встановити, що забезпечення громадського порядку здійснюється тільки підрозділами міліції громадської безпеки МВС. Залучення внутрішніх військ до охорони громадського порядку в проекті Закону не передбачено. I це ще більше співзвучно з нещодавнім інтерв'ю пана Мороза «Комсомольській правді в Україні», в якому він натякає, що ВВ взагалі може зникнути, як колись Національна гвардія.

Сто п'ятдесят за «героя»

Сто п'ятдесят за «героя»

Доки міністр внутрішніх справ Василь Цушко заліковує сердечні рани після штурму Генпрокуратури в німецькій клініці, в Україні з нього наполегливо роблять такого собі «героя», який врятував Україну, не допустив громадянської війни та кровопролиття тощо. В темі Цушка соціалісти бачать те рятівне коло, яке може допомогти СПУ подолати тривідсотковий бар'єр на дострокових виборах. Адже рейтинг партії Мороза після зради власних виборців рік тому опинився, як то кажуть, нижче плінтуса. Саме тому соціалісти наперебій волають з парламентської трибуни про те, що Цушко — це миротворець, трудяга-бульдозер та герой. Хоча важко уявити миротворцем людину, яка дає команду спецпідрозділу «Беркут» штурмувати ГПУ, вибиваючи ногами двері.

Українські наручники

Українські наручники

Комуністичний суд, «найсправедливіший суд у світі», засудив у 1980 році Валерія Кравченка, токаря Київського заводу «Арсенал», до чотирьох років ув'язнення у виправній колонії посиленого режиму за протести проти політики КПРС. Йому було інкриміновано як політичну, так і кримінальні статті. Хоча нічого кримінального він не зробив. Просто писав «виховні» листи Генсеку Брежнєву й пікетував осідки партійних керівників. «Особливу зухвалість і винятковий цинізм», як зазначив Київський міський суд, виявив Валерій, коли розгорнув на Красній площі у Москві плакат з текстом «провокаційного і принизливого змісту». Між іншим, там було написане всього одне речення: «Л. І. Брежнєв, ти хочеш моєї крові? Йди, пий, кровопивця!» Валерій розрізав оголену руку простерилізованим гострим шматком металу і підняв її вгору.

Щоб не сваритися через спадщину

Щоб не сваритися через спадщину

— Пане Олександре, спадкові проблеми часто псують взаємини між найріднішими людьми. Пересічний українець знає, що майно можна успадковувати чи одержувати шляхом заповіту і дарування. Що про це кажуть закони?
— Дійсно, є два основні способи спадкування: один — за законом, другий — за заповітом. За законом, майно успадковується тоді, коли особа не залишила після себе заповіту. Деякі старі люди навіть відмовляються складати заповіт, мовляв, нехай по смерті це питання вирішує закон. Дехто ж, навіть і молодого віку, навпаки, вважає, що заради спокою після його смерті заповіт необхідний. Цивільний кодекс у новій редакції 2004 року визначає п'ять черг спадкування. Цим законодавець наперед визначив, кому передається майно померлого. Цей порядок можна змінити шляхом написання заповіту, який складається в нотаріальній формі і залишається на зберіганні в нотарiуса до моменту смерті. Якщо ж говорити про дарування, то воно не пов'язане зі спадкуванням, тому що речі, а в деяких випадках навіть права передають чи дарують, коли всі живі.

Хабар проти кредиту

Важко сказати, на що розраховував працівник Державної виконавчої служби Н., намагаючись «розвести» людей, що звернулися до нього по допомогу в скрутній ситуації. Обіцянки виконавця виходили за межі його компетенції, а проблеми, які він брався вирiшувати, не можна було залагодити в принципі.

Кіно і «донецькі». Продовження є

Більше півроку триває епопея зі звільненням керівництва кіностудії «Укртелефільм» (УТФ). За цей час історія, яка спочатку, здавалося, у законно-правових рамках мала завершитися рішенням суду, доповнилася тиском на колектив і встигла дійти до кримінальної межі. Принаймні в цьому переконані працівники студії.

Двісті грамів — i по зустрічній

Двісті грамів — i по зустрічній

Як уже повідомляла «УМ», у ніч з 31 березня на 1 квітня на Дніпровській набережній сталася аварія, в якій постраждав народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль та загинули пасажири машини, що вискочила на зустрічну смугу перед автомобілем нардепа. Шкіль на Hyndai-Grandeur вертався додому з мітингу — у вечір напередодні ДТП опозиційні сили збирались у центрі Києва, на майдані Незалежності. По домівках, судячи з усього, рушали і пасажири, і водій машини Mitsubisi-Proton, от тільки їхній шлях, як з'ясувалося потім, пролягав через місце, де останні мали нагоду не лише підкріпити сили перед дорогою, а й зазирнути в чарку. За даними правоохоронних джерел, якими володіє «УМ», Геннадій Бовкунович — водій «Міцубісі» — засвідчив, що вжив перед стартом 200 грамів горілки...

З мантією назад дороги немає

Голова Верховного Суду Василь Онопенко вдався до чергового кроку з наведення дисципліни в очолюваній ним гілці влади — відкликав із секретаріату Президента матеріали на призначення судді Чишія на посаду заступника голови районного суду. Замість чергового кар'єрного щабля на любомльського служителя Феміди очікує «вердикт» про позбавлення його суддівської мантії за порушення присяги. Керівник ВСУ вже звернувся з відповідним поданням до Вищої ради юстиції.