Палац дядька Джо

Палац дядька Джо

Протягом кількох лютневих днів 1945 року кримський півострів став епіцентром світової уваги. Перемога над Третім Рейхом була дуже близькою, Європа і світ чекали на перерозподіл сфер впливу. На початку лютого до Лівадійського палацу приїхали президент США Франклін Рузвельт, Верховний головнокомандуючий СРСР Йосип Сталін та прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль. Їх зустріч увійшла в історію як знаменита Ялтинська конференція.

Коаліційна кліка ЦВК

Коаліційна кліка ЦВК

До складу Центральної виборчої комісії під проводом Михайла Рябця була купа претензій, але, подейкують, ця кадрова обойма сприйматиметься як чистої води янголята порівняно з тими людьми, які от-от прийдуть на зміну. Справді, попередній склад ЦВК формувався в умовах затишшя, а нові пропозиції на затвердження парламентом Президент подав під акомпанемент потужної політичної кризи. Досить сказати, що гарант вирішив, ніби Центрвиборчком слід ділити по квотах лише між провладними фракціями. Виходить, що ЦВК — це наче уряд, від якого чекають результату на користь лише однієї сторони. Опозиція, швидше за все, буде позбавлена права брати участь у підрахунку голосів президентських виборів—2004 на вищому рівні. А головою ЦВК готується стати особа, для якої визначення «поплiчник» — це ще м'яко сказано.

Латвійські «більшовики» повалили уряд меншості

Позавчора ввечері прем'єр-міністр Латвії Ейнар Репше після засідання правління партії «Новий час», яку він очолює, заявив про відставку уряду Латвії у повному складі, повідомила латвійська інформагенція BNS. Голова уряду пояснив у поданні про відставку президенту країни, що не бачить можливості для продовження роботи теперішнього кабінету міністрів, який не має підтримки парламентської більшості. Президент Вайра Віке-Фрейберга вчора заявила, що вакууму влади не існує, оскільки уряд у теперішньому складі продовжить роботу до моменту формування нового кабінету міністрів.

З плюсом — лише один

Громадяни України найбільше довіряють Вікторові Ющенку. Як довело чергове соціологічне опитування — цього разу його проводило «Українське демократичне коло» (вибіркова сукупність репрезентує доросле населення України й охоплює всі регіони країни, загальна кількість респондентів — понад тисячу осіб), упродовж тривалого часу лідер «Нашої України» має найвищий з-поміж інших політиків рейтинг довіри. Баланс довіри—недовіри до В.Ю., тобто різниця між тими, хто йому довіряє, і тими, хто не довіряє, становить + 3%. У решти політиків і державних діячів цей баланс є від’ємним. Найбільший «мінус» належить Президентові Леоніду Кучмі (- 56%), головній прогресивній соціалістці Наталі Вітренко (- 52%) та начальнику президентської «канцелярії» Вікторові Медведчуку (- 51%).

Перед генеральною битвою за повернення України в Європу

Перед генеральною битвою за повернення України в Європу

За таких умов, які створила в Україні влада, страшно навіть подумати, як проходитимуть наступні президентські вибори — вочевидь, застосований на них адмінресурс буде всім адмінресурсам адмінресурс, а порушення — всім порушенням порушення. І, судячи з усього, допомога Заходу у забезпеченні чесних і прозорих виборів-2004 була б вельми доречною. Саме тому лідер «Нашої України» Віктор Ющенко закликав західноєвропейських політиків допомогти Україні в нелегкій справі — спробі провести справді демократичні, чесні й прозорі вибори глави держави. Із такою заявою В.Ю. виступив на конференції Європейської народної партії, яка відбувалася в Європарламенті у присутності прем’єрів Італії, Іспанії, Португалії, Голландії та інших провідних європейських політиків, повідомляє прес-служба «Нашої України».

Опозиція наскаржиться на «більшовиків» до ПАРЄ

Попри те, що дехто вважає: перший етап політреформи опозиція програла, «ющенківці» та «тимошенківці» думають дещо інакше. По-перше, їхню головну вимогу щодо всенародного обрання Президента «більшовики» таки задовольнили, а по-друге, «перемогти» владному табору вдалося тільки завдяки черговому порушенню законодавства. Про те, як парламентська більшість, її патрони та сателіти дотримуються норм української Конституції, лідери фракцій БЮТі й «Нашої України» вирішили розповісти голові Парламентської Асамблеї Ради Європи Пітерові Шідеру, на ім'я якого готують відповідний лист.

Реформу доручили Адаму

Скучивши за роботою, депутати плюнули на свої політичні суперечки (точніше, відклали їх до слушної нагоди) і працюють у поті чола — розглядають економічні та соціальні законопроекти, наприклад, про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік, виступають, зачитують заяви... Наприклад, комуністичний депутат Юрій Соломатін — про те, як дістали послідовників великого Ілліча «буржуазні націоналісти» Ющенка разом з усілякими кучмівськими прихвостнями, самим Кучмою й «олігархічною «опозиціонеркою» Юлією Тимошенко.

У чужий монастир із «нашими» листівками не ходи!

«Якщо ти не займаєшся політикою — політика займеться тобою». У неминучості цієї істини на власному досвіді переконалися й представники тутешнього злочинного світу. «Бригадирами» та їхній підлеглими в останні роки так «зайнялися», що вони вже почали забувати ті часи, коли замість привітання гарчали: «Гаманець або життя!». Тепер лицарі з великої дороги все частіше перепиняють політичних опонентів свого «даху». І як підтверджують недавні події в Кураховому, гаманець їх у цьому разі вже зовсім не цікавить.

«Правду — з рук у руки»

«Правду — з рук у руки»

Голова представництва Олексій Данилов вважає, що владі, яка спостерігає за навколишнім життям крізь темне скло своїх «мерседесів», байдужі інтереси народу.

Плюс-мінус 4105

Плюс-мінус 4105

Навряд чи пересічному українцю до снаги було розібратися в суті чергового повороту політреформи 3 лютого. У здогадах губляться навіть обізнані люди й безпосередні учасники дійства. Позавчорашній бліц із голосуванням нового ситуативного складу парламентської більшості (плюс до Компартії ще й Соцпартія) майже всі депутати, журналісти, політологи тощо витлумачують передусім із погляду фракційно-виборчих пертурбацій: чи справді соціаліст Мороз «кинув» «нашоукраїнця» Ющенка; чи розкололася «трійка»; хто кого перехитрив — Мороз Медведчука чи Медведчук із кількома членами СПУ Мороза; що далі робитиме і чому пручатиметься «Наша Україна», якщо пункт Конституції про всенародне обрання Президента залишатиметься в силі... Й у вирі цих міжособистісних розборок майже не говорять про суть злощасного законопроекту 4105. Як саме він у разі схвалення Конституційним Судом та в останньому читанні, постатейно, Верховною Радою змінюватиме реалії політичного життя? Який розклад сил та владних важелів ми отримаємо в «сухому залишку»?