Лише вчора о десятій ранку, після доби пошуків, було знайдено уламки літака та тіла жертв авіакатастрофи, зокрема й останки президента Македонії Бориса Трайковського, повідомила македонська інформагенція МАКФАКС з посиланням на повідомлення представника македонського уряду Андрея Лепавцова. Уламки літака знаходилися на краю мінного поля поблизу боснійського села Хусковики, тому знадобився певний час, щоб до них дістатися. Попередньо повідомляли, що на борту літака перебували двоє пілотів та шестеро пасажирів, але голова боснійської пошукової групи Мірсад Тешкереджич повідомив агенції «Рейтер», що, окрім тіла президента, було знайдено тіла ще восьми жертв катастрофи. Сербська преса наводить прізвища семи з них: радники президента Данка Юковська-Бошкович, Рісто Блажевський та Аніта Лозановська, представник МВС Македонії Міле Крстевський, охоронці президента Борис Велінов та Аче Божиновський і пілоти літака Мірко Марковський та Бранко Йордановський.

Протистояння у Львівській обласній раді між депутатськими групами «Наша Україна» та «Соціальна справедливість» (в народі «СС»), яка вимагає відставки «нашоукраїнського» голови ради Михайла Сендака, досягло критичної межі. Зумовлено це тим, що лідери «СС» стверджують, ніби вже зібрали необхідні дві третини депутатських підписів для гарантованої відставки Сендака. Тим часом «нашоукраїнці», зокрема перший заступник голови облради Ігор Держко, вважають такі заяви опонентів звичайним блефом, без якого не може обійтися жодна політична боротьба. Непрямим підтвердженням цього є факт, що досі «СС», яку очолює тепер уже столичний податківець Сергій Медведчук, не пред’явила списку депутатів-підписантів.

Лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз вважає, що Президент Леонід Кучма може подати у відставку, щоб провести дострокові президентські вибори в серпні при низькій явці виборців. Про це з посиланням на інтерв'ю провідника СПУ повідомили «Українські новини». Логіка Сан Санича така: у серпні в Україні продовжується період відпусток і збору врожаю на селі, що забезпечить низький показник «голосувальників» та додаткові можливості для влади маніпулювати результатами виборів.

Позавчора у Центральному будинку офіцерів Збройних cил України зібралась велика кількість військових. Зазвичай стільки вояків з'являється, либонь, тільки на святкові паради, втім цього разу вони прийшли на день народження свого вихователя, полковника у відставці, Героя України — Євгена Березняка.
Євгенові Степановичу, більш відомому як «майор Вихор», виповнилося дев'яносто. Як основоположник сучасної української розвідки до звання Героя України Євген Березняк отримав ще й орден «Богдана Хмельницького» другого ступеня, а також іменну зброю, сувенірні шаблі. Привітати розвідника Вихора прийшла вся військова еліта України: міністр оборони Євген Марчук, керівництво Ради національної безпеки й оборони України, представники київської влади, ветерани афганської війни та співробітники російської й польської розвідки. До речі, останні не забули, що свого часу Євген Степанович врятував від руйнування старовинне польське місто Краків, а тому запросили його разом із дружиною навідатися в гості — до краків'ян.

Як ви думаєте, чому, згідно з останніми соціологічними опитуваннями, рейтинг Леоніда Кучми в народі несподівано підскочив фактично вдвічі (раніше коливався на межі 4-6 відсотків, а тепер, як свідчать результати дослідження фонду «Демократичні ініціативи» та фірми СОЦІС, становить приблизно 12,6%)? Версію про те, що наприкінці другої президентської каденції народ пройнявся співчуттям до всіма свареного-пересвареного Леоніда Даниловича, одразу можна відкинути — коли населення ледве виживає, йому не до жалощів. Особливо якщо йдеться про владу, яка його на цю межу виживання й поставила.

«Східна Україна за «Нашу Україну» не голосуватиме» — цей міф опоненти Віктора Ющенка та залежні від них засоби мас-медіа старанно втовкмачували у свідомість електорату напередодні парламентських виборів. І хоча два роки тому результати голосування довели, що прихильників у «наших» не бракує не лише на заході, а й на сході держави, чим ближче до жовтня, тим старанніше провладні ЗМІ «розкручують» свою стару байку про «Ющенка-західняка». А слобожани, донеччани, кримчани, одесити й інші «східняки» слухають та все більше приєднуються до лав Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!».

Позавчора надвечір російський президент Володимир Путін оголосив про дивне, як його оцінюють зараз у цій країні, рішення про відставку уряду. Дивне насамперед тому, що новий президент, котрого росіяни оберуть 14 березня і котрим, безсумнівно, стане Путін, мусить сформувати новий уряд (або пролонгувати дію нинішнього). Російський керівник мотивував свої дії досить туманно. «Те, що відбувається, — це практично плановий захід. Навіщо це було влаштовувати за три тижні до виборів? На це у мене є дві причини — політична й адміністративно-організаційна», — цитує РІА «Новости» президента РФ. Утім Путін так і не конкретизував жодної зі згаданих мотивацій. Найпопулярніша версія в обговоренні політологів — В.В.П. остаточно розпрощався з єльцинською епохою, відсторонивши від посади Касьянова — грамотного функціонера ще «часів Бориса Миколайовича». Єдине, що достеменно відомо росіянам на сьогоднішній день, — це те, що в.о. прем'єр-міністра став Віктор Христенко, який піднявся по службових сходинках на один щабель вище.

Коментувати тривожні процеси, які сьогодні відбуваються в Криму, не завжди беруться навіть дуже досвідчені київські політики. Комуніст Георгій Крючков, голова парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони, в інтерв'ю «УМ» заявив, що спочатку слід заслухати Службу безпеки України, а потім робити висновки, чому на півострів повертається напруга, притаманна для 1994 року. Незалежні ж експерти характеризують кримські події як затяжну кризу у взаєминах між керівництвом Автономії та керівництвом кримських татар, яка відбувається на тлі майже цілковитої публічної мовчанки офіційного Києва.
Цим намагаються скористатися для власного посилення «донецькі» — не без сприяння місцевої влади в АРК розбудовують їхню Партію мусульман України. А тим часом 50-річчя приєднання АРК до УРСР кримські газети відзначили заголовками на першій шпальті, на кшталт «50 років депортації російського народу Криму» («Кримська правда» від 20 лютого 2004 року), й ці гасла, що звучать знущально в умовах майже всуціль русифікованого півострова, стали загальним лейтмотивом місцевих «святкувань». Кримське керівництво скромно промовчало.
А напруга зростає. Сьогодні, 25 лютого, у Верховній Раді Автономії мають відбутися слухання щодо стану міжнаціональних відносин у Криму. Напередодні про те, що відбувається, ми вирішили поговорити з народним депутатом Рефатом Чубаровим, який є першим заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу.

Високопредставницька міжнародна конференція «Україна в Європі та в світі», що проартикулювала головні стратегічні питання для держави (якою Україна стане завтра і як їй від цього самовберегтися?), запізнилася щонайменше на півтора року. Українці заговорили вже зовсім різними політичними діалектами. Тож навряд чи знайдуть спільну мову за «круглим столом», про потребу якого натякнув у своєму вступному виступі Прем'єр-міністр Віктор Янукович. Це не був той конкретний, реальний дубовий стіл, історичний стіл, за яким вели переговори «Солідарність» з комуністичною польською владою у 80-ті роки, що його пропонував півтора року тому — восени-2002 — президент Польщі Олександр Кваснєвський українській владі та опозиції. Це, швидше, була просто красива фраза, «біжучий рядок» у зачитаному тексті, конкретизувати який Віктор Федорович не захотів навіть для преси, не кажучи вже про учасників конференції, з котрими Прем'єр радо розпрощався відразу після виступу. Про ілюзорність цієї буцімто пропозиції свідчить і найбільший курйоз конференції. Так, зачитуючи текст виступу, половина якого була присвячена критикуванню опозиції, на фразі «ми мали б успіх, якби опозиція не блокувала дії влади», зал відверто засміявся — і Віктор Янукович засміявся разом з усіма. Кумедність ситуації була настільки непоборною, що Прем'єр навіть не пробував удавати з себе актора і дочитував текст, ледве стримуючи сміх.

Міністерство внутрішніх справ Ірану повідомило попередні результати парламентських виборів, які відбулися у п'ятницю. Наразі відомі власники 194 із загальної кількості 289 депутатських мандатів. Уже за двома третинами депутатського складу нового парламенту можна зробити висновок, що в ньому надалі домінуватимуть консерватори. Зі 194 мандатів 124 дісталися політикам, які репрезентують консервативні ісламські кола. Прихильники реформ здобули 52 місця, незалежні депутати — 18, повідомила «Франс Пресс». П'ять зарезервованих депутатських мандатів дісталися представникам релігійних меншин (християн, євреїв та прибічників зороастризму). У 55 округах, де жоден з депутатів не набрав потрібних для перемоги 25 відсотків голосів, пройдуть повторні вибори.