Проблема всезростаючої дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств загалом якось мало хвилювала керівництво Луганщини, і в цьому воно, швидше за все, наслідувало своїх київських начальникiв. Пригадую, три роки тому обидві «перші особи» області зібрали журналістів на прес-конференцію, аби похизуватися з приводу нечуваного зростання промислового виробництва в краї. До того воно (виробництво) разом зі всією Україною котилося вниз, і треба було якомога урочистіше відзначити довгоочікуваний злет. Представникам мас-медіа навіть роздали брошури з цифровими показниками нечуваних успіхів. Серед іншого там стояли й такі дані: сукупна дебіторська заборгованість підприємств — приблизно 5 млрд. грн., кредиторська — понад 10 мільярдів. Однак, коли я попросив прокоментувати це, на мій погляд, не зовсім нормальне становище, з'ясувалося, що «вожді» навіть не чули про нього. Вони довго шукали відповідний розділ у брошурі, але коли й знайшли такий, на більш-менш розбірливу відповідь не спромоглися.

У березні пенсіонери знову з надіями виглядають листонош. За два післяноворічні місяці ілюзій і сподівань на суттєве підвищення гарантованих державою виплат ні в кого з них не залишилося. Але шанс отримати зайву «п'ятьорку» все ж є. Під тиском велетенського обурення, що прокотилося Україною у зв'язку з так званою пенсійною реформою, яка замість пристойних пенсій додала більшості стареньких по знущальні три-чотири гривні, під шквалом критики і прокльонів на адресу уряду і Президента і після височайшого втручання Самого — Леоніда Кучми — Прем'єр Віктор Янукович, поскрібши по припасених під вибори бюджетних «заначках», гроші знайшов. Звісно, невеликі, за що йому доводиться виправдовуватися мало не на кожній зустрічі чи то із ветеранами-визволителями, чи то просто з пенсіонерами невеликого донецького містечка. Добре йому говорити — до пенсії ще далеко, та й у колишніх прем'єр-міністрів вона не така, як у простих смертних...

Виявляється, мода на «флеш-моб» — організовані для дивних дій «збори» випадкових людей — ще не померла. У Росії її відродили в ході президентських виборів. І виявилося, що навіть таке, здавалося б, невинне заняття може наштовхнутися на силовий спротив властей. Особливо коли йдеться про політику й кепкування над президентом всія РФ Володимиром Путіним.

Напередодні проведення довиборів до Верховної Ради в окрузі №61 (колишній народний депутат Геннадій Васильєв склав повноваження після призначення на посаду Генпрокурора) на Донеччині різко збільшилась кількість політичних провидців. Причому абсолютна більшість із них називає результати голосування і прізвище майбутнього обранця зі стовідсотковою упевненістю та гарантією. Чергові підтвердження такого «феномену» вдалося спостерігати й на засіданні Донецького прес-клубу ринкових реформ, куди були запрошені кандидати в народні депутати.

«УМ» уже акцентувала увагу державних відомств на потребі організації експедиції на Запоріжжя. У статті «Доісторичний слон «валяється» в кар'єрі» йшлося про унікальну знахідку поховання південних слонів неподалік райцентру Токмак. Але у влади знайшлося лише кількасот гривень, аби розкопати деякі фрагменти для експертної оцінки «чудовиська», яке жило як мінімум два мільйони років тому.

«Я на дроті, кум на плоті — висимо». Навряд чи можна краще охарактеризувати той стан, у якому перебували українські друковані ЗМІ та книговидавці, починаючи з Нового року. «Україна молода» вже розповідала про те, що одним із численних «ляпів», якими розцяцькував Держбюджет на 2004 рік Кабмін і які гамузом, не розглянувши найголовніший фінансовий документ держави постатейно, на догоду своїм «папам» проштовхнула парламентська більшість, був пункт про відновлення ПДВ на продаж (передплату) періодичних друкованих видань та книжок вітчизняного виробництва. Подорожчання газет та журналів ще на 20 відсотків поставило чимало українських видань на межу закриття. Опозиційна преса, якої й так фактично немає, затамувала подих у передчутті банкрутства, але й спонсоровані провладними політиками та структурами мас-медіа такому нововведенню теж не зраділи. Адже передплата на 2004-й уже завершилася, причому за старими цінами, й оголошувати додаткову передплату означало не лише скомпрометувати себе в очах читачів, які й без того нерідко виділяють на щоденне спілкування з улюбленими газетами чи журналами останні копійки, а й значно знизити тиражі.

Комітет виборців України давно став невід’ємною частиною поняття «народне волевиявлення» — починаючи з референдуму і закінчуючи виборами мера провінційного містечка. Активістів цієї недержавної організації складно не помітити на виборах: вони виступають у пресі, проводять акції, в день голосування «патрулюють» на дільничних комісіях, а у виборче «міжсезоння» працюють над вдосконаленням електорального законодавства та «моніторять» окремих представників влади. Всюдисущість КВУ, зізнався голова правління організації Ігор Попов, забезпечується у доволі дивний, проте ефективний спосіб. Рiч у тiм, що, за українським законодавством, громадська організація не може бути спостерігачем на виборах. Але доступ до виборчих дільниць мають журналісти. Тому на минулих парламентських виборах посвідчення газети «Точка зору» (це видання КВУ) мало аж... дві тисячі осіб! Це, зауважив Попов, «тягнуло» на кілька рядків у Книзі Гіннесса, проте Комітет виборців пізно про це здогадався.

Політичну реформу в дію! Таким гаслом керуються більшовики та їхні ліві партнери по «реформаторству», сходячись в одному — зміни до Конституції треба будь-що впровадити до президентських виборів. Щоправда, декому — передусім ідеться про «більшовиків», «прописаних» у невеликих партіях та в одномандатних округах — дуже не до вподоби пункт реформи про обов'язкові пропорційні вибори. Зарадити пропорційній проблемі намагалися законопроектом про зниження відсотка голосів, який необхідно набрати партії чи блоку, аби потрапити в парламент, до 1 відсотка, але проти цієї нісенітниці збунтувалися не лише противники реформи, а й комуністи із соціалістами, які у змозі перетнути навіть значно вищу межу.

У неділю Рада Безпеки ООН одноголосно прийняла рішення про відправку на Гаїті міжнародних миротворчих сил. Мандат ООН розрахований на три місяці. Відразу після цього президент Гаїті Жан-Бертран Арістід зрікся влади та на наданому американцями літаку відбув до сусідньої Домініканської Республіки. Оскільки ця країна відмовилася надати йому притулок, то літак з Арістідом здійснив чергову посадку для заправки пальним на острові Антігуа, в архіпелазі Малих Антильських островів, і звідти вилетів у напрямку Африки. Вчора літак iз колишнім президентом прибув до Центрально-Африканської Республіки, але і це ще, як з'ясувалося, — не кінцевий пункт. Агенція «Франс Пресс» повідомила, що притулок втікачу врешті надала Південно-Африканська Республіка.

Одразу після того як нинішній голова ЦВК Сергій Ківалов публічно зрікся парламентського мандата, отриманого два роки тому від виборців 136-го Центрального округу Одеси, а заодно й від кандидатських обіцянок своєму електорату, місцеві аналітики спрогнозували низку претендентів на вакантне депутатське крісло. Бажаючих здобути нардепівську недоторканність або повернутися з політичного забуття набирається близько десятка. Серед вірогідних кандидатів, зокрема, міський голова Руслан Боделан, лідер «Яблука» Михайло Бродський, лідерка Прогресивної соцпартії Наталя Вітренко, яка не пропускає жодних виборів, дочка того ж таки голови ЦВК Тетяна Ківалова тощо.