Представники місцевої влади Кременчуцького району, громадськості, козацького об'єднання «Спадкоємці Богдана Хмельницького» та їхні побратими з сусідніх Черкаської і Кіровоградської областей відзначили 380-річчя Куруківської битви. Власне, таке відзначення розпочалося ще на Покрову, коли у приміському селі Чечелове біля пам'ятного знаку полеглим у Куруківській битві за волю України запорозьким козакам юні нащадки захисників Вітчизни — вихованці Кременчуцького військового ліцею — приймали присягу. А згодом, уже на, так би мовити, іменних урочистостях дорослі козаки в одностроях з історичною зброєю (серед неї були навіть гармати) відтворили бій із польською шляхтою.

Ні двоє водіїв, ні жоден із семи пасажирів не вцілів у жахливій автокатастрофі, що сталася на Полтавщині. Як повідомив кореспонденту «УМ» начальник Центру зв'язків з громадськістю обласної міліції Олег Шульга, о 4-й годині 50 хвилин на автомагістралі Київ—Харків неподалік міста Пирятин у межах села Олександрівка зіткнулися вантажівка-фура «МАН» і мікроавтобус «Фольксваген» із сімома пасажирами. За попередніми даними, 45-річний водій вантажного автомобіля, що належить одному з броварських приватних підприємств, перевозив миючі засоби. І саме він за нез'ясованих поки що обставин (не виключено, що рано-вранці просто заснув за кермом) виїхав на смугу зустрічного руху...

Трудовий колектив обласної державної телерадіокомпанії «Лтава» звернувся до Полтавської міськради з пропозицією перейменувати вулицю Рози Люксембург на вулицю Раїси Кириченко. Адже «діячка німецького, польського й міжнародного робітничого руху», як представляли «полум'яну Розу» в радянських енциклопедичних словниках, ніколи не мала до Полтави жодного відношення. Водночас відома українська співачка, уродженка Полтавщини, Раїса Кириченко в роки своєї творчої зрілості й воістину всенародного визнання не тільки жила в обласному центрі, а й мала на згаданій вулиці своєрідну другу домівку.

Попри свою порідненість із найвідомішим українським костоправом і тисячами його пацієнтів, Кобеляки — містечко тихе, спокійне, розважливе. Тим гучніше «вибухають» тут будь-які скандали. Про той же, що спалахнув минулої п'ятниці під завісу святкового дня Покрови, вже «гуде» не тільки райцентр. Ще б пак! В епіцентрі конфлікту опинилися «батьки» району — голова Кобеляцької райдержадміністрації Олег Решетило і його перший заступник Михайло Лещук, які намагалися «вправити мізки» місцевій молоді та міліції.

У центрі Кременчука, поблизу місцевого Політехнічного університету, нещодавно урочисто відкрили пам'ятник видатному вітчизняному вченому, першому президенту Академії наук України Володимиру Вернадському. В радянських енциклопедичних святцях його, звісно, представляли як «совєтського» фундатора геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу і ноосферу. Тож навіть сьогодні далеко не кожен поціновувач таланту згаданого подвижника науки знає про те, що прадід генія був запорозьким козаком, дід — лікарем Київського військового госпіталю, батько — вихованцем і професором Київського університету, а мати походила з українського старшинського роду Константиновичів...

Човен Полтавської обласної організації партії «Народний союз «Наша Україна» ще при народженні назвали, образно кажучи, скандалом («УМ» розповідала про бурхливі перипетії «помаранчевої полтавської битви» на установчій конференції НСНУ 15 травня ц. р.). Тож так він і поплив... Досить згадати, що більше чотирьох місяців (!) після тих екстремальних пологів «філія» президентської партії на Полтавщині перебувала, по суті, на пташиних правах незаконнонародженої дитини й була зареєстрована обласним управлінням юстиції тільки 19 вересня. Причому до 15 вересня навіть очікування такої легітимізації багатьом видавалося примарним. Адже п'ятеро прихильників тепер уже колишнього претендента на посаду лідера обласної НСНУ Олега Надоші покликали на допомогу у вирішенні конфлікту служителів Феміди, і долею кількатисячного відділення «партії Ющенка» почав розпоряджатися Октябрський районний суд Полтави, точніше, суддя Валерій Бурбак. Він вирішив і собі повоювати з чинним лідером обласних «нашоукраїнців» Іваном Близнюком і всією парторганізацією, відтак одноосібно (хоча, звісно, від імені суду й України) 21 червня виніс ухвалу-заборону обласному управлінню юстиції здійснювати державну реєстрацію облНСНУ, а 8 липня прийняв рішення, в якому результати голосування з обрання її голови на установчій конференції було визнано нечинними, а на Близнюка покладали обов'язок «повторно провести» таку конференцію.

Закіптюжені, обвуглені символи нашої держави — Прапор і Герб — разом із вишитим українським рушником на своєрідному покуті, чорнi ж столи та стільці, тисячі ще більше понівечених книжок на почорнілих стелажах і поруч на тротуарі, чорні потріскані стіни та стеля, вибиті вікна, купи мотлоху на мокрій підлозі й приголомшені господарі-погорільці зі сльозами на очах, — таку майже апокаліптичну картину побачив учора близько дев'ятої години ранку в читальній залі обласної дитячої бібліотеки ім. Панаса Мирного власкор «України молодої». Бібліотека ця розташована на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що в самісінькому центрі Полтави, якраз навпроти кам'яного Ілліча.

Близько 15 тисяч чеків на погашення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги видали мешканцям Полтавщини станом на 27 вересня працівники Ощадбанку, повідомив на засіданні Полтавського прес-клубу заступник начальника обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» Григорій Микитенко. За його словами, згадана кількість чеків «з'їсть» 12 мільйонів гривень боргу. А його загальна сума на Полтавщині вдесятеро більша і сягає 120 мільйонів гривень. Звісно, не кожен боржник прийде до Ощадбанку по чек, але навіть з огляду на це роботи для його працівників у регіоні ще, як кажуть, непочатий край...

Кожен iз полтавських ринків («по-народному» — базарів) має свою біографію, репутацію і свій, так би мовити, «приход». Скажімо, той, що зветься центральним, усе впевненіше окуповують професійні торговці-перекупники. Його колишня назва — колгоспний — сьогодні викликає хіба що іронічну посмішку. Відтак усе більше моїх земляків уранці вирушають на «дешевий» базар — той, що біля Південного залізничного вокзалу. Не так давно у прилеглому до нього парку обладнали стаціонарні майданчики для торгівлі з лотками і павільйонами. Однак у ранкові «години пік» на суцільний базар перетворюється, по суті, весь майдан перед полтавським вокзалом. Саме це місце можна вважати найдемократичнішим полтавським «гайд-парком». Зрештою, в цьому переконався й кореспондент «УМ», який минулих вихідних «прицінювався» там до такого специфічного товару, як думки пересiчних українців про ситуацію на владному олімпі, загалом у державі й у їхніх оселях. Бабусі й жіночки середніх років (саме вони становлять основний контингент «базарних» продавців, як, зрештою, і покупців) висловлювалися досить відверто.

Тотальна «зачистка» главою держави найвищого владного олімпу, звісно, суттєво пом'якшує суспільний резонанс від аналогічних кадрових змін на місцевому рівні. Та все ж зовсім «свіжі» укази Президента про звільнення з посад голів Решетилівської і Хорольської райдержадміністрацій Антоніни Васильченко та Валерія Харченка не залишилися на Полтавщині непоміченими.