Учора вранці делегація на чолі з Прем’єр–міністром Миколою Азаровим відбула на перемовини до Москви. Які саме директиви мав у своєму портфелі очільник уряду, залишилося у суворій таємниці від преси. Офіційна Москва свої ставки у цій грі оцінила максимально високо, втім, це традиційний підхід російських переговорників перед початком будь–якого діалогу. Так, напередодні офіційні представники «Газпрому» ще раз повторили, що у їхні інтереси зовсім не входить змінювати договір від 19 січня минулого року. А якщо вони й підуть на зміни, то мусять чітко розуміти, що натомість отримають.

В обмінних пунктах укотре знизилася вартість долара. Вчора «зелений» можна було продати за 7,80—7,85, а купити — за 7,95—7,97. Аналітики стверджують: американська валюта дешевшатиме в Україні й надалі. Причина: поліпшення економічного стану та притік інвестицій, який спостерігається у нашій державі з початку нинішнього року.

Уже друге засідання нового уряду принесло народові України ту саму консолідацію гілок влади, яку й обіцяла нам політична команда–переможець. Причому взаєморозуміння між урядом та відомством Президента явило собою не ефемерні, а цілком наочні форми: на стіні ліворуч від крісла Прем’єр–міністра повісили величезний портрет Віктора Януковича. Зображення глави держави збільшили, наскільки це було можливо: на портреті помістилося лише обличчя та вузол його краватки. Мабуть, аби підняти робочий тонус міністрів, Віктор Федорович на картині демонструє добрий настрій і стримано, але добродушно посміхається.

Учора до Москви прибула українська урядова делегація з пропозиціями, як облаштувати вітчизняну газотранспортну систему. До закінчення перемовин обидві сторони старанно уникають будь–якого витоку інформації, проте обставини, які склалися навколо вітчизняних газових проблем, доволі прозорі. Майже всі аналітики переконані: Київ намагатиметься торгувати «трубою» взамін на зміни до укладеного торік газового контракту. Втім і сам вітчизняний газопровід, який від зміни власності захищає Конституція, не може протистояти іншим бізнес–інтересам наших партнерів. Якщо, скажімо, росіяни транспортуватимуть свій газ до Європи обхідними шляхами, то українська ГТС, суха, не заповнена і нікому не потрібна, залишиться пам’ятником втрачених можливостей. А частина нашої «труби» вже перебуває у такому стані.

Учора новий уряд запропонував на розгляд громадськості перший документ, який мав би пояснити, в якому напрямі рухатиметься відтепер економіка держави — проект «Державної програми економічного і соціального розвитку на 2010 рік». Ті, хто мріяв побачити в ньому революційні зміни, анонсовані новою владною командою, залишилися розчарованими: документ дуже мало чим відрізняється від програми Юлії Тимошенко, яку вона презентувала ще восени минулого року.

Енергетичні проблеми в нашій державі давно вже стали предметом політичних дискусій. І тому вузькі місця, скажімо, у газовій сфері, які вимагають прагматичних і чітко виважених професійних рішень, використовуть для політичних гасел. Не стала винятком і нещодавня виборча кампанія, коли кандидат, який став Президентом України, цілком обґрунтовано обіцяв змінити невигідні для нашої держави газові контракти, укладені за домовленостями колишнього Прем’єр–міністра від 19 січня 2009 року. Чи має українська влада достатньо аргументів, які дозволять їй переконати Москву? Якою може виявитися справжня ціна компромісу з «Газпромом»? Які варіанти ще є у запасі офіційного Києва, якщо північний партнер відповість відмовою? Про це та інше «УМ» вирішила запитати в одного з найбільш компетентних співрозмовників.

Богдан Соколовський донедавна займав посаду представника Президента з міжнародних питань енергетичної безпеки. Позбувшись чиновницького крісла, нині він може дозволити собі відповідати на гострі питання не так дипломатично, як раніше...

Учора вранці звивисті коридори Кабінету Міністрів знайомилися з новими членами уряду. Більшість облич, м’яко кажучи, малознайомі. Тож найпоширенішим питанням стало «Це хто?!», яке періодично то тут, то там лунало в кулуарах. Учора Кабмін Миколи Азарова зібрався на своє перше робоче засідання. І хоча дефакто воно було вже третім, але деякі міністринеофіти явно не орієнтувалися у робочих приміщеннях будинку уряду. І «старички», як, наприклад, міністр ЖКГ Олександр Попов, який удруге ввійшов у цю саму річку, тобто повернувся на попередню посаду, люб’язно показував новачкам входи і виходи.

Самого Миколу Азарова, який стрімко ввійшов до зали в оточенні найближчих віцепрем’єрів, а також більшість членів уряду журналісти змогли побачити тільки здалеку або на плазмових екранах пресцентру. Мовляв, чиновників ізолювали від преси, аби зробити традиційне спільне фото, а потім до зали засідань пустили тільки телеоператорів. Тож поставити традиційні питання перед початком засідання преса так і не змогла. Натомість отримала запевнення, що надалі всі обмеження у спілкуванні з урядовцями скасують.

Кабмін Миколи Азарова приречений на крах, а економіку чекає нелегке випробування! Ще ніколи в історії незалежної України новий уряд не починав роботу під супровід такого густого песимізму. Усім нам дуже хотілося б, щоби скептицизм до уряду... ні, навіть не Азарова, бо варто переглянути склад Кабміну, аби переконатися, що більшість міністрів контролює особисто Президент Янукович... Щоби цей скептицизм виявився помилковим. Але...

Наприкінці минулого тижня наша держава встановила черговий антирекорд: стала лідером за річним зростанням споживчих цін серед країн СНД. Причому в цьому сумному рейтингу ми впевнено відірвалися від найближчих переслідувачів. Так, за даними Держкомстату, у січні 2010 року споживчі ціни в Україні зросли до січня 2009 року на 11,1%. Це на три відсотки більше, ніж у Росії, на приблизно чотири відсотки ми «випередили» Вірменію, Казахстан та Білорусь.

Лютнева інфляція, яку днями оприлюднив уряд, подарувала неприємний сюрприз для аналітиків: виявилася хоч і не набагато, але таки вищою за січневу і становить 1,9%. На тлі стагнації в економіці тенденція виглядає тривожно. Прикро також, що знецінення грошей минулого місяця відбувалося значно швидше, ніж прогнозували ті самі аналітики: МВФ, незалежні експерти і навіть деякі експерти Національного банку.